Пан Журден (до лакеїв). Подайте мені мого халата, щоб я міг краще слухати. Стривайте… може, зручніше так, без халата… Ні, давайте його сюди, так буде краще.
Співачка.
Пан Журден. Ой, та й сумна ж яка пісня! Аж спати захотілося… Я волів би, щоб ви зробили з неї трохи веселішу.
Учитель музики. Але ж, пане, треба, щоб мелодія відповідала словам.
Пан Журден. Мене оце недавнечко вивчили співати однієї прехорошої пісеньки. Стривайте-но… Як же її співати?
Учитель танців. На жаль, не знаю.
Пан Журден. Там щось про овечку…
Учитель танців. Про овечку?
Пан Журден. Атож. Ага! (Співає).
Учитель музики. Найкраща в світі.
Учитель танців. І ви її чудово співаєте.
Пан Журден. Бачите, а ще й не вчився музики.
Учитель музики. А слід було б навчитися, пане, так само, як і танців. Ці два мистецтва тісно поєднані одне з одним…
Учитель танців…. І виховують у людини почуття прекрасного.
Пан Журден. Хіба вельможне панство теж вчиться музики?
Учитель музики. Звичайно, пане.
Пан Журден. То й я вчитимусь. Тільки не знаю, як би його знайти час для того, бо, крім учителя фехтування, я запросив ще й учителя філософії, що має почати цього ранку.
Учитель музики. Філософія, звичайно, дає дещо, але музика, пане, музика…
Учитель танців. Музика й танці… Музика й танці — ось що найбільш потрібне людині.
Учитель музики. Найкорисніша річ для держави — це музика.
Учитель танців. Найкорисніша річ для держави — це танці.
Учитель музики. Без музики не може існувати жодна держава.
Учитель танців. Без танців людина не знала б, що їй робити.
Учитель музики. Все безладдя, всі війни, що кояться в світі, виникають саме через те, що ніхто не вчиться музики.
Учитель танців. Всі злигодні людства, всі фатальні зміни, якими сповнена історія, всі помилки дипломатів, усі невдачі великих полководців, — усе це сталося саме через те, що людство не вміє танцювати.
Пан Журден. Як то?
Учитель музики. Хіба ж війна не е наслідок того, що між людьми немає єдності?
Пан Журден. Так.
Учитель музики. І якби всі люди вчилися музики, чи не було б це засобом об’єднати їх усіх і встановити загальний мир на землі?
Пан Журден. Ваша правда.
Учитель танців. Коли людина чинить невірно — чи то в родинних, чи то в державних справах, чи то командуючи військом, — хіба ж не кажуть завжди: такий-то зробив невірний крок у такій-то справі?
Пан Журден. Авжеж, так кажуть.
Учитель танців. А невірний крок роблять чому? Хіба ж не тому, що не вміють добре танцювати?
Пан Журден. Це правда, ви маєте рацію обидва.
Учитель музики. Ми, власне, й хотіли довести вам, які корисні танці та музика й наскільки вони вищі за всі інші мистецтва й науки.
Пан Журден. Тепер я розумію.
Учитель музики. Ви маєте бажання познайомитися з нашими творами?
Пан Журден. Аякже!
Учитель музики. Я вже вам колись розповідав про мої спроби висловити музикою різні почуття.
Пан Журден. Чудово!
Учитель музики (до співаків). Ідіть сюди. (До пана Журдена). Ви повинні собі уявити, що вони одягнені як пастухи.
Пан Журден. Чому це завжди як пастухи? Вічно у вас пастухи та й пастухи.
Учитель танців. Коли розмова ведеться в супроводі музики, то найкраща для того форма — пастораль. Пастухи тільки те й робили, що співали, і було б зовсім ненатурально і недотепно, коли б вельможне панство або ситі міщани почали висловлювати свої почуття співом.
Пан Журден. Ну, гаразд, гаразд! Побачимо.