Учитель танців. Візьміть же вашого капелюха, пане мій, прошу вас.
Пан Журден бере в лакея свого капелюха й надіває його поверх нічного ковпака. Вчитель танців бере пана Журдена за руку і, наспівуючи менует, танцює разом з ним.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла. Ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла. В такт, в такт, будьте ласкаві! Ла, ла, ла, ла, ла. Ноги рівно. Ла, ла, ла. Вище голову, вище голову! Ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла, ла. Не тримайте так незграбно руки! Ла, ла, ла, ла. Носки, носки вивертайте! Ла, ла, ла. Тримайтеся струнко!
Пан Журден. Ну як?
Учитель музики. Кращого собі й уявити не можна.
Пан Журден. До речі, навчіть мене, як годиться вклонятися маркізі; це мені буде скоро потрібно.
Учитель танців. Вклонятися маркізі?
Пан Журден. Атож. Маркізі, що зветься Доріменою.
Учитель танців. Дозвольте вашу руку.
Пан Журден. Навіщо? Ви зробіть самі, а я запам’ятаю.
Учитель танців. Якщо ви бажаєте зробити глибокий шанобливий уклін, то спочатку треба вробити крок назад і вклонитися низько-низько, потім треба наблизив тись до неї, ще тричі вклоняючись, і на останньому поклоні Ухилитися їй до ніг.
Пан Журден. Ану покажіть!
Учитель танців показує.
Зрозуміло.
Лакей. Пане, ваш учитель фехтування прийшов.
Пан Журден. Скажи йому, щоб ішов сюди та починав вправи. (До вчителя музики й до вчителя танців). Я хочу, щоб ви подивилися, як я фехтую.
Учитель фехтування (бере в лакея обидві рапіри, одну з них подає Журденові). Почнемо, пане! Вклоняйтеся! Корпус рівно! Спирайтесь трохи на ліве стегно. Ближче ноги. Тримайте їх на одній лінії. Рука проти стегна. Кінець рапіри проти плеча. Не простягайте так руки… Ліва рука врівні з оком… Ліве плече назад. Голову вище. Дивіться сміливіше. Вперед! Корпус непорушний. Відбивайте квартою і відступайте так само. Раз-два. Спокійно. Починайте спочатку. Крок назад. Коли робите удар, пане, то виносьте рапіру вперед, обороняючи корпус. Раз-два. Починайте — терс. Вперед! Корпус спокійно. Вперед. Бийте, раз-два. Спокійно. Ще. Раз-два. Крок назад. Захищайтесь, пане, захищайтесь! (Коле кілька разів, вигукуючи: «Захищайтесь!»)
Пан Журден. Ну як?
Учитель музики. Ви зробили величезні успіхи.
Учитель фехтування. Я вже розповідав вам, що весь секрет фехтування полягає в двох речах: завдавати ударів, а самому їх не діставати; коли ви робитимете так, як я показував вам минулого разу, то ніколи не дозволите себе вдарити, якщо тільки зумієте відкинути рапіру вашого супротивника від лінії вашого тіла, а для цього треба зробити лиш невеличкий рух рукою — або до себе, або від себе.
Пан Журден. То виходить, що й боягуз може вбити свого супротивника, а сам завжди зостанеться цілий?
Учитель фехтування. Безперечно. Хіба ж ви цього не бачили на власні очі?
Пан Журден. Атож.
Учитель фехтування. Тепер ви розумієте, на яку пошану заслужили в державі ми, учителі фехтування, й наскільки наше мистецтво вище за всякі інші некорисні науки, як, приміром, танці, музика або…
Учитель танців. Помалу, помалу, пане фехтмейстере! Прошу висловлюватися з повагою щодо танців.
Учитель музики. Будьте ласкаві, ставтеся з повагою до неперевершеної краси музики.
Учитель фехтування. Кумедні люди! Як можна рівняти ваші науки до моєї!
Учитель музики. Скажіть, будь ласка, яка поважна особа!
Учитель танців. Оце так кумедна тварина із своїм нагрудником!
Учитель фехтування. Ах ви ж, нікчемний танцюристе! Стривайте-но, ви в мене затанцюєте! І вас теж, нікчемний ви музико, я вас примушу співати по-моєму.
Учитель танців. Стережіться, пане задирако, ось я вам пропишу науку!
Пан Журден (до вчителя танців). Чи ви не здуріли? Лаєтеся з людиною, що знає всі терси та кварти і може легко вбити вас для науки!
Учитель танців. Начхав я на його науку та на його терси та кварти!
Пан Журден (до вчителя танців). Постривайте, я вам кажу.