Учитель фехтування (до вчителя танців). Що таке?! Ах ти ж, миршавий ти зухвальцю!
Пан Журден. Та годі-бо, пане фехтмейстере!
Учитель танців (до вчителя фехтування). Що таке?! Ах ти ж, здоровезна ти шкапо!
Пан Журден. Та годі-бо, пане танцмейстере!
Учитель фехтування. Ось я вам зараз…
Пан Журден (до вчителя фехтування). Помалу, помалу!
Учитель танців. А підійдіть-но, підійдіть! Я вас навчу…
Пан Журден (до вчителя танців). Заспокойтесь!
Учитель фехтування. Ось я вам зараз почухаю спинку…
Пан Журден (до вчителя фехтування). Змилуйтесь!
Учитель танців. Ось я вам зараз полатаю боки…
Пан Журден (до. вчителя танців). Я вас благаю…
Учитель музики. Дозвольте, ми його трохи помуштруємо, повчимо його, як слід розмовляти!
Пан Журден (до вчителя музики). Боже мій! Та покиньте-бо!
Пан Журден. Ах, пане філософе, ви прийшли саме вчасно із вашою філософією. Зробіть ласку, помиріть оцих добродіїв.
Учитель філософії. В чім справа? Що сталося, панове?
Пан Журден. Та, бачте, посварилися за те, яке мистецтво вище: музика, танці чи, фехтування… Ображали тут один одного… Мало до бійки не дійшло.
Учитель філософії. Ах, панове, чи ж можна так аж із шкури лізти? Та хіба ж ви не читали вченого трактату Сенеки «Про гнів»! Чи ж є що гіршого, ганебнішого за ту пристрасть, що робить людину подібною до лютого звіра? Хіба ж розум наш не повинен керувати всіма нашими почуттями?
Учитель танців. Даруйте, пане! Але ж він ображає нас обох, ставлячись із таким презирством до танців, яких я навчаю, та до музики — його професії!
Учитель філософії. Серйозна людина не повинна зважати ні на я_кі образи. Найкраща відповідь на них — стриманість і терпіння.
Учитель фехтування. Вони такі нахабні, що прирівнюють свої професії до моєї!
Учитель, філософії. Та чи ж варто хвилюватися через таку дрібницю? Люди не повинні сперечатися за суєтну славу… Мудрість та чесноти найкраще нас кваліфікують.
Учитель танців. Я йому доводжу, що танці — така наука, яку всі повинні шанувати.
Учитель музики. А я кажу, що до музики людство споконвіку ставилося з повагою.
Учитель фехтування. А я доводжу їм обом, що фехтування — найкраща і найнеобхідніша з усіх наук на світі.
Учитель філософії. А що ж таке, на. вашу думку, філософія? Мені здається, що ви всі троє невігласи я нахаби! Та як ви смієте так самовпевнено базікати в моїй присутності, так безсоромно називати наукою речі, які не варті навіть того, щоб називатися мистецтвом! Це просто злиденне, жалюгідне ремесло вуличних борців, співаків та комедіантів!
Учитель фехтування. Геть, собачий філософе!
Учитель музики. Геть, огидний педанте!
Учитель танців. Геть, учена шкапо!
Учитель філософії. Що-о?! Ах ви ж, мерзенні шахраї!.. (Кидається на них, і всі троє починають його бити).
Пай Журден. Пане філософе!
Учитель філософії. Поганці! Шахраї! Нахаби!
Пан Журден. Пане філософе!
Учитель фехтування. Мерзенна тварюко!
Пан Журден. Панове!
Учитель філософії. Безсоромники!
Пан Журден. Пане філософе!
Учитель танців. Сто чортів! Заплішений дурню!
Пан Журден. Панове!
Учитель філософі ї. Вражі душі!
Пан Журден. Пане філософе!
Учитель музики. Геть к бісу, зухвальцю!
Пан Журден. Панове!
Учитель філософії. Шахраї! Голодранці! Брехуни! Дурисвіти!
Пан Журден. Пане філософе! Панове! Пане філософе! Панове! Пане філософе!
Всі вчителі, лупцюючи один одного, виходять.
Пан Журден. О! Бийте один одного скільки влізе; я не втручатимусь; чого доброго, ще порвеш собі вбрання, вас рознімаючи. Дурнем був би я, коли б устряв у вашу бійку, щоб і мені ще перепало!
Учитель філософії (поправляючи комір). Вернімося до нашої лекції.