Муфтій. Йок, йок, йок. Магометана? Магометана?
Турки. Гі, валла![5] Гі, валла!
Муфтій. Як його звати? Як його звати?
Турки. Джіурдіна, Джіурдіна.
Муфтій (підплигуючи). Джіурдіна? Джіурдіна?
Турки. Джіурдіна, Джіурдіна.
Муфтій.
(До турків). Добрий турок Джіурдіна?
Турки. Гі, валла, гі, валла!
Муфтій (танцюючи й співаючи). Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-да!
Турки. Га-ла-ба, ба-ла-шу, ба-ла-ба, ба-ла-да!
ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Муфтій повертається у величезному святковому тюрбані, прикрашеному чотирма або п’ятьма рядками засвічених свічок; за ним двоє дервішів у гостроверхих шапках, теж прикрашених засвіченими свічками, несуть коран. Двоє інших дервішів вводять пана Журдена і ставлять його навколішки так, щоб він руками доторкався землі, а спина його служила пюпітром для корана; муфтій кладе йому на спину коран і знову починає, кривляючись, прикликати Магомета: то насуплює брови, то б’є раз по раз рукою по корану, то швиденько перегортає сторінки, після чого, зводячи очі й підносячи руки до неба, він голосно вигукує: «Гу!» Під час цієї другої церемонії турки-помічники то нахиляються, то випростуються, теж співаючи:
«Гу, гу, гу!»
Пан Журден (після того, як у нього зняли коран зі спини). Уф!..
Муфтій (до пана Журдена).
Ти не шахрай?
Турки.
Ні, ні, ні!
Муфтій.
Ти не брехай?
Турки.
Ні, ні, ні!
Муфтій (до турків).
Тюрбан йому дай!
Турки.
Ти не шахрай?
Ні, ні, ні!
Ти не брехай?
Ні, ні, ні!
Тюрбан йому дай!
ТРЕТІЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Турки, що танцюють, надівають під звуки музики на пана Журдена тюрбан.
Муфтій (подаючи панові Журденові шаблю).
Ти вже шляхтич, я не брехай. Шаблю приймай!
Турки (видобуваючи шаблі).
Ти вже не шляхтич, ми не брехай. Шаблю приймай!
ЧЕТВЕРТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Турки, що танцюють, б’ють пана Журдена в такт шаблями.
Муфтій.
Турки.
П’ЯТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Турки, що танцюють, б’ють пана Журдена під музику ціпками.
Муфтій.
Не стидатись, не кричати,
Коли хочеш паном стати!
Турки.
Не стидатись, не кричати,
Коли хочеш паном стати!
Муфтій втретє починає прикликати Магомета. Дервіші шанобливо беруть його попід руки, потім турки — і ті, що співають, і ті, що танцюють, — починають стрибати навколо муфтія і нарешті виходять разом з ним і виводять пана Журдена.
ДІЯ П'ЯТА
Пані Журден. Ах, боже мій милосердний! Ой лишенько! На кого ти схожий! Що ти на себе нап’яв? Чи не зібрався ти часом до маскараду? Та кажи ж нарешті, що це все означає? Хто тебе так вичепурив?
Пан Журден. Чи чувано коли таке зухвальство! Розмовляти так з «мамамуші»?
Пані Журден. Що ти сказав?
Пан Журден. Так, так, тепер усі повинні мене поважати. Мене щойно зроблено «мамамуші». Чула?
Пані Журден. Ще що вигадай! «Мамамуші»?
Пан Журден. «Мамамуші», кажу ж тобі. Я — «мамамуші»!.
Пані Журден. А що це за звір такий?
Пан Журден. «Мамамуші» — це по-нашому «паладин».
Пані Журден. Балазин? Ти таки й справді блазень! Чи не записався ти часом на старість до балету?!
Пан Журден. От дуреля! Я кажу — паладин, розумієш? Це такий високий сан. Мене щойно висвятили на нього з цілою церемонією.
Пані Журден. З якою ж то церемонією?
Пан Журден.