Аргант. Я ж вам кажу, що буде по-моєму!
Скапен. Дурниці!
Аргант. Не смій говорити «дурниці!».
Скапен. Мій боже! Хіба ж я вас не знаю?.. Ви ж маєте таке добре серце.
Аргант. І зовсім я не добрий, я навіть лихий, коли захочу! Пора, одначе, скінчити цю суперечку — вона псує мені кров… (До Сільвестра). Геть звідси, негіднику. Геть звідси! Біжи знайди мого поганця, а я піду розкажу синьйорові Жеронтові про моє нещастя.
Скапен. Пане, якщо я можу вам чим-небудь допомогти, — я весь до ваших послуг.
Аргант. Спасибі! (Набік). Ах! Чому в мене тільки один син?.. Коли була б жива моя дочка, я відписав би їй зараз увесь мій статок.
Сільвестр. Мушу признатися — ти велика людина і, здається, діло піде на добре. Тільки ось біда — в нас немає грошей, а боргів до біса.
Скапен. Дозволь мені все зробити; я вже дещо вимудрував. Тепер-тільки ламаю собі голову, де б його знайти певну людину, що зіграла б комедію, яку мені потрібно. Чекай-но!.. Стань рівно… Надінь шапку набакир, немов який розбишака. Відстав ногу… Руки в боки… Звіром дивись! Тепер пройдись так, як у театрі королі ходять… Ось воно! Якраз це й треба! Ходімо, я навчу тебе секрета, як змінити обличчя й голос…
Сільвестр. Я благаю тебе, не свари ти мене принаймні з правосуддям!
Скапен. Гаразд, гаразд! Ми по-братерському поділимо небезпеки, а три зайві роки галер не повинні спиняти добрих поривань щирого серця!
ДІЯ ДРУГА
Жеронт. Так, звичайно, за такої доброї години наші люди прибудуть сюди ще сьогодні. Один матрос із Таранто запевняв мене, що бачив мого слугу саме тоді, як той мав відплисти. Ї це ж якраз моя дочка їде тоді, коли в нас справи повернули на лихе… Те, що ви розповіли мені про вашого сина, — ох, як неприємно руйнує всі наші спільні плани!
Аргант. Не турбуйтесь! Даю вам слово, що я усуну всі ці перешкоди, і зараз же візьмуся до справи…
Жеронт. А знаєте, синьйоре Арганте, що я вам скажу? Виховання дітей — це така річ, що вимагає великої увага.
Аргант. Безперечно! А до чого ви це говорите?
Жеронт. А якраз до того, що лихі вчинки юнаків найчастіше бувають наслідком того, що батьки їхні недобре їх виховали.
Аргант. Це іноді трапляється. Проте що ви цим хочете сказати?
Жеронт. Що я хочу цим сказати?
Аргант. Так.
Жеронт. А те, що коли б ви, як воно й годиться хорошому батькові, добре виховали вашого сина, то він ніколи б не встругнув із вами такої штуки.
Аргант. Це правда… І ви, звичайно, далеко краще виховали свого?
Жеронт. Безперечно… І мене без краю засмутив би мій син, коли б він дозволив собі отаке встругнути, як ваш.
Аргант. А що, коли б цей син, якого ви, як хороший батько, так добре виховали, утяв би ще гірш від мого? Га?
Жеронт. Що таке?
Аргант. Що таке?
Жеронт. Що все це означає?
Аргант. А те, синьйоре Жеронте, що ніколи не треба поспішати інших судити! Бо той, хто це хоче робити, нехай спочатку на себе добре гляне — чи все в нього гаразд…
Жеронт. Я зовсім не розумію цієї загадки.
Аргант. Ну, то вам її пояснять.
Жеронт. Хіба ви що-небудь чули про мого енна?
Аргант. Може бути…
Жеронт. А що саме?
Аргант. Побачивши, який я розгніваний, ваш Скапен тільки натякнув мені про щось, але ж докладно нічого не розповів. Ви можете від нього або від когось іншого. довідатися про подробиці. А я побіжу порадитися з адвокатом може, прирозуміємо, як викрутитись… До побачення!
Жеронт. Що б це могло бути? Утяв ще гірше від його сина!.. Не знаю, що можна зробити ще гірше від цього: одружитися без дозволу батька. Гіршого вже й не придумаєш!
Жеронт. А!.. Ось і ви!
Леандр (підбігає, щоб обняти Жеронта). А! Татку! Який же я радий, що ви повернулися!
Жеронт (ухиляючись від його обіймів). Стривайте! Поговоримо спочатку про справи…
Леандр. Дозвольте ж мені обняти вас і…
Жеронт (знову його відштовхуючи). Кажу ж вам — заждіть!