Октав. Ну що, Скапене? Чи пощастило тобі владнати мою справу?
Леандр. Чи ти зробив що-небудь, щоб допомогти мені в горі?
Скапен (до Октава). Ось маєте — двісті пістолів! Я о видурив у вашого батька.
Октав. Ах! Яка це для мене радість!
Скапен (до Леандра). А для вас я нічого не міг зробити.
Леандр (хоче йти). От і край!.. Навіщо мені життя, коли в мене відібрали Зербінетту!..
Скапен. Стійте! Стійте! Заспокойтесь!.. Та й «куди це ви поспішаєте?!
Леандр (повертаючись). А що ж мені залишається, по-твоєму?!
Скапен. Годі, годі! Ваша справа у мене в. кишені.
Леандр. Ах!.. Ти повертаєш. мене до життя!
Скапен. Тільки з умовою, що ви дозволите мені трохи помститися на вашому батькові за ту штуку, яку він мені встругнув.
Леандр. Все, що ти схочеш!
Скапен. Ви мені обіцяєте при свідкові?
Леандр. Так.
Скапен. Ось маєте; тут п’ятсот екю.
Леандр. Ходім же швидше викупати мою кохану!..
ДІЯ ТРЕТЯ
Сільвестр. Отже, ваші кохані юнаки вирішили, щоб ви обидві були вкупі; ми переказуємо вам те, що нам наказано.
Гіацінта (до Зербінетта). Це розпорядження дуже приємне для мене. Я з радістю вітаю таку милу подругу, і то лише від вас залежить, щоб дружба наша була такою ж щирого, як і та, що з’єднує наших коханих.
Зербінетта. Дякую вам за ласкаве слово. Я завжди готова відгукнутися на заклик щирої дружби.
Скапен. А на заклик кохання?
Зербінетта. Кохання — це інша річ; там далеко більше небезпеки, а мені бракує відваги.
Скапен. Мені здається, ви надто немилосердні до мого панича: те, що він зробив для вас, мало б надати вам сміливості відповісти на його почуття.
Зербінетта. Я ще не зовсім довіряю його почуттям, а того, що він для мене зробив, ще не досить, щоб я могла покластися на нього цілком. Я маю веселу вдачу і сміюся без упину, та хоч я й смішлива, а проте дуже обачна, і твій пан помиляється, коли гадає, що досить було мене викупити, щоб домогтися мого кохання., Тут не самі тільки гроші потрібні, а іще дещо… Для того, щоб я могла відповідати на його кохання так, як він того бажає, потрібна ще присяга на вірність та деякі обряди.
Скапен. Адже ж цього він тільки й хоче! В нього щодо вас найчесніші наміри. Та я б і не втручався в цю справу, коли б мій панич думав інакше.
Зербінетта. Хочу цьому вірити, бо це кажете мені ви, але я передчуваю, що батько Леандрів чинитиме перешкоди.
Скапен. Ми знайдемо спосіб усе владнати.
Гіацінта (до Зербінетти). Подібність нашої долі повинна ще більше зміцнити нашу дружбу; нас обох пригнічує однакова тривога, нам обом загрожує однакове нещастя…
Зербінетта. Ваше становище все ж таки краще: ви хоч принаймні знаєте, хто ваші батьки, ви можете сказати, хто ваші рідні, а вони вас підтримають, вони зроблять все для вашого щастя і примусять, кого треба, визнати ваш шлюб. Мені ж немає від кого сподіватися допомоги, і моє становище не пом’якшить волі батька, якому потрібні тільки гроші…
Гіацінта. Але ж ви маєте ту перевагу, що вашого коханого не примушують одружитися з іншою.
Зербінетта. Зрада коханого — це ще не те, чого слід боятися найбільше. Ми певні наших гарних якостей, певні того, що нас є за що кохати, і нам нема чого боятися зради… В таких справах найстрашніше для нас — батьківська влада, перед нею всі гарні якості — ніщо.
Гіацінта. Лишенько!.. І чого таким чистим почуттям судилося стільки перешкод!.. Ах, як солодко кохати, коли ніщо не перешкоджає ніжному єднанню двох сердець!
Скапен. Ви жартуєте! Спокій в коханні — то нестерпний спокій. Таке одноманітне щастя швидко надокучає. В житті потрібні зміни, коливання — то вниз, то вгору; перешкоди, навпаки, розпалюють кохання і надають великої цінності насолодам.
Зербінетта. Ах, Скапеие, розкажи нам, як ти спритно вимантачив гроші в твого скупого старого пана; мені казали, що це дуже кумедна історія! Адже ти знаєш, що, розповідаючи мені різці веселі пригоди, ти нічого не втрачаєш: я щедро плачу тобі за них щирим сміхом.