Скапен. Ось нехай Сільвестр, він не гірше від мене все вам розкаже. А у мене в голові вже зародився новий план маленької помсти, від якої я наперед відчуваю велику насолоду!
Сільвестр. І тобі ото охота вплутуватись у різні неприємні справи?
Скапен. Люблю ризиковані витівки..
Сільвестр. Я вже тобі казав і ще раз кажу: послухайся мене, облиш свої штуки, їй-бо!
Скапен. Аякже! Так я тебе й послухався!
Сільвестр. Ну, на дідька тобі ця забавка?
Скапен. А ти якого дідька так турбуєшся?
Сільвестр. А такого, що тебе, бачу я, любісінько можуть почастувати добрим прочуханом!
Скапен. Ну, то що з того? Адже ж не по твоїй спині дрючок походить, а по моїй.
Сільвестр. Це правда — ти сам своїй спині хазяїн і можеш порядкувати нею, як тобі заманеться!
Скапен. Такі небезпеки ніколи ще мене не спиняли. Терпіти не можу паскудних боягузів! Куди їм усякі витівки, коли їм ввижається страшна кара!
Зербінетта (до Скалена). Ти скоро нам будеш потрібний..
Скапен. Ідіть, ідіть! Я зараз повернуся. Нехай усі знають, що я добре помстився! Мене ж бо примусили розказати про такі речі, про які багато краще було б мовчати.
Жеронт. Ну, Скапене, як справи мого сина?
Скапен. Ваш син у безпеці, пане. Але ж вам самим загрожує таке лихо, що я б усе віддав, аби ви сиділи зараз у себе вдома.
Жеронт. Як! Що сталося?
Скапен. Саме в цю хвилину, коли я розмовляю з вами, вас скрізь шукають, щоб убити.
Жеронт. Мене?!
Скапен. Так.
Жеронт. Хто ж це?
Скапен. Брат тієї дівчини, з якою Октав одружився. Він гадає, що ви хочете розірвати їхній шлюб задля того, щоб замінити його сестру вашою дочкою. От чому він і вирішив зігнати на вас свою досаду і заподіяти вам смерть: він хоче помститися за свою честь! Всі його приятелі — хлопці військові, як і він сам, — скрізь вас шукають і питаються про вас. Я сам то тут, то там зустрічав солдатів з його роти: вони всіх розпитують, чи хто вас не бачив, і тепер перекрили невеличкими загонами всі шляхи до вашого будинку, так що вам нема як вернутися безпечно додому. Ви не можете й кроку ступити ні праворуч, ні ліворуч, щоб не потрапити простісінько в їхні руки.
Жеронт. Що ж я маю робити, мій любий Скапене?..
Скапен. Не знаю, пане… Ну, тільки дивна якась історія… Я тремчу за вас від голови до п'ят, і… Стривайте… (Кидається в глиб сцени, ніби виглядає, чи немає кого).
Жеронт (тремтячи). Ну?..
Скапен (вертаючись). Ні, ні, ні, все гаразд…
Жеронт. Чи не знайшов би «ти якогось засобу, щоб визволити мене з біди?
Скапен. Я дещо придумав, та боюся, що й мене самого, чого доброго, вб’ють.
Жеронт. Ах, Скапене! Доведи, що ти вірний слуга. Не покидай мене, я тебе прошу!
Скапен. Та вже добре… Я ставлюся до вас із такою щирою приязню, хіба ж я можу покинути вас при лихій годині!
Жеронт. Запевняю тебе, ти матимеш за це нагороду. Подарую тобі це вбрання, коли воно трохи зноситься.
Скапен. Стривайте… Ось, до речі, я знайшов на дорозі одну річ, яка допоможе мені вас урятувати. Лізьте лишень у цей мішок і…
Жеронт (якому вдалося, що хтось іде). Ай!..
Скапен. Ні, ні, ні, ні, там нікого немає. Треба, кажу ж вам, щоб ви сховалися в цей мішок. Тільки глядіть, сидіть тихо! Я візьму вас на плечі, немов який клунок, та й пронесу вас повз ворогів до вашого будинку, а там ми замкнемося і зараз же пошлемо по допомогу.
Жеронт. Чудова ідея!
Скапен. Ого, ще й яка!.. Самі побачите! (Набік). Ну, ти заплатиш мені за свій наклеп!
Жеронт. Що?
Скапен. Кажу: та й пошиємо ж ми в дурні ваших ворогів! Ну, залазьте ж на саме дно, а головне, дбайте про те, щоб не показуватися; хоч би там що — не ворушіться!
Жеронт. Добре, добре, я знаю, що мені робити.
Скапен. Ховайтеся!.. Ось уже з’явився один з тих розбишак, що вас шукають. (Міняючи свій голос). «Що таке! Невже ж мені не пощастить у колошкати цього Жеронта! Невже ж ніхто не змилується й не скаже мені, де він. (До Жеронта своїм звичайним голосом). Не ворушіться. «Ех, сто чортів! Я таки знайду його, хоч би він — і крізь землю провалився!..» (До Жеронта своїм звичайним голосом). Не показуйтесь! (Весь діалог веде на два голоси). «Ей, ти там з мішком!» Добродію? «Я дам тобі золотого, коли ти скажеш мені, де той Жеронт!» Ви шукаєте синьйора Жеронта? «Атож, — чорти б його забрали! — я його шукаю». А навіщо він вам, добродію? «Навіщо?» Так. «Мене кортить — сто чортів! — відлупцювати його так, щоб він сконав!..» О добродію! З такими особами, як синьйор Жеронт, так не поводяться, їх не можна бити. «Кого? Цього йолопа Жеронта, цього негідника? Цього нікчему?» Синьйор Жеронт, добродію, не йолоп, не негідник, не нікчема; і я б вас дуже просив не говорити про нього в такому тоні. «Як?! Ти насмілюєшся розмовляти зі мною так зухвало?!» Я повинен захистити чесну людину від образ. «Ей, слухай, чи ти часом не друг цьому Жеронтові?» Так, добродію, я йому друг. «Ага! Стонадцять чортів! То ти йому друг… Ну й на здоров’я!.. (Б'є дрючком по мішку). Ось маєш! На! Це тобі для нього!..» (Кричить, наче це його б'ють). Ай-ай-ай-ай, добродію! Ай-ай, добродію, годі, годі! Ай, вгамуйтеся! Ай-ай-ай! «Маєш! Передай йому це від мене! На все добре!» Ах, чорти б його забрали!.. Ото проклятий! Ой…