Полішинель; стара жінка виглядає з вікна і, щоб посміятися з Полішинеля, відповідає йому.
Стара жінка (співає).
Скрипки починають грати.
Полішинель. Якась зухвала музика перебиває мені спів!
Скрипки грають.
Цитьте! Гей ви, скрипки, замовкніть! Не заважайте ієні побиватися за моєю жорстокою коханою!
Скрипки грають.
Замовкніть, кажу ж вам! Я хочу співати.
Скрипки грають.
Цитьте!
Скрипки грають.
Ой, пропаду!
Скрипки грають.
Ох!
Скрипки грають.
Ви що, глузуєте з мене?
Скрипки грають.
Ах! Ну й гармидер!
Скрипки грають.
А нехай вас чорти візьмуть!
Скрипки грають.
Ух, який же я розлютований!
Скрипки грають.
Ви не замовкнете?.. Ах! Хвала богові!
Скрипки грають.
Ви знову?
Скринки грають.
А бодай ви запались!
Скрипки грають.
Яка безглузда музика!
Скрипки грають.
(Співає, перекривляючи скрипки).
Ла, ла, ла, ла ла ла!..
Скрипки грають.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла…
Скрипки грають.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла…
Скрипки грають.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла…
Скрипки грають.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла…
Скрипки грають.
Їй-право, не так уже й погано, чудовий дивертисмент! Грайте, грайте, добродії скрипалі, — ви мене приємно розважаєте.
Скрипки замовкають.
Ну, грайте ж далі, будьте ласкаві!
Полішинель. Це найкращий спосіб примусити їх замовкнути. Музики звикли робити не. те, чого від них бажають. Ну, тепер моя черга. Перед співом конче потрібна невеличка прелюдія; заграю щось, щоб знайти відповідний тон. (Бере лютню і вдає, ніби грає на ній, імітуючи губами та язиком звуки цього інструмента). План, план, план, плін, плін, плін. Ай, ну та й погода ж! Ніяк не настроїш лютні! Плін, плін, плін. Плін, таи, план. Плін, план, Дуже відходять струни в таку негоду. Плін, плін. Я чую гамір. Приставлю-но я краще лютню до дверей.
Поліцай (співає). Хто йде? Хто йде?
Полішинель (нишком). Що за чортовиння? Чи тепер така мода — розмовляти під музику?
Поліцай. Хто йде? Хто йде? Хто йде?
Полішинель (злякано). Я, я, я.
Поліцай. Хто йде? Хто йде — я питаю.
Полішинель. Та я ж бо, я — відповідаю.
Поліцай. Хто ж ти такий? Хто ж ти такий?