Луїзон. А потім він почав цілувати їй руки.
Арган. А потім?
Луїзон. А потім мамуня підійшла до дверей, і він утік.
Арган. І більше нічого не було?
Луїзон. Нічого, таточку.
Арган. А проте мій мізинець щось шепоче. (Підносить пальця до вуха). Стривайте! Що? Ага-а! Так? Ой-ой! Ось мій мізинець каже мені, що ви ще дещо бачили, та мені про те не сказали.
Луїзон. Ах, таточку! То ваш мізинець — брехун, коли так.
Арган. Глядіть лишень!
Луїзон. Ні, таточку, не вірте йому: він бреше, запевняю вас.
Арган. Ну, добре, добре, там побачимо. Тепер ідіть та придивляйтеся до всього гарненько. Ідіть! (Сам). Ах! Та й діточки ж тепер повелися! Ой, скільки клопоту, скільки клопоту! Мені ніколи навіть подумати про свою хворобу… Далебі, не витримаю… знемагаю… (Падає в крісло).
Беральд. Ну що, брате? Що чувати? Як ся маєте?
Арган. Ох, братику, дуже погано!
Беральд. Як! Дуже погано?
Арган. Так. Я страшенно підупав на силі.
Беральд. Це неприємна штука.
Арган. Мені навіть розмовляти важко.
Беральд. А я прийшов оце, брате мій, запропонувати вам партію для моєї небоги Анжеліки.
Арган (роздратовано схоплюючись з крісла). Брате мій, не кажіть мені нічого про цю негідницю! Це погане, зухвале, безсоромне дівчисько! Я віддам її у монастир, і то не пізніше як завтра чи післязавтра.
Беральд. Оце добре! Я дуже тішуся, що сили. повертаються до вас потроху й що мій візит пішов вам на користь. Ну, та про справи поговоримо згодом. А тим часом я хочу запропонувати вам одну цікаву розвагу, яка, сподіваюсь, розвіє ваш сум і піднесе вам настрій, а це сприятиме тій справі, що про неї я маю з вами поговорити. По дорозі сюди я зустрів і привів до вас гурт циган, переодягнених маврами, що добре танцюють і співають; я певний, що це вас потішить і вельми сприятиме вашому здоров’ю, — не те що приписи добродія Пургона. Ходім!
Брат Аргана, щоб його розважити та звеселити, приводить до нього циган та циганок, одягнених маврами; вони танцюють і співають.
Перша мавританка.
ПЕРШИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Танок циган і циганок.
Друга мавританка.
Коли кохання нас охопить жар,
Не кличте розум на пораду.
Не знищить він кохання чар
І полум’я святою знаду.
Даремні розуму слова —
Кохання душу порива!
Третя мавританка.
Кохання чисте, чарівне,
Його ми подихом щасливі;
Воно ніколи не мине,
Коли коханець незрадливий.
А зрадив він — і горе, й жах,
І гасне сонце в небесах!
Четверта мавританка.
Не зрада милого ламає
Нам все буття;
Кохання в серці ще палає —
І кров’ю серце нам спливає
Усе життя!
Друга мавританка.
Що має, що ж мусить робити
Душа — розхвильоване море?
Четверта мавританка.
Коханню безвладно скоритись,
Хоч ждуть її сльози та горе?
Усі разом.
Так, так! Віддаймося коханню,
Його свавільній насолоді,
Його капризам і лагоді,
Хоч є в нім сльози, є страждання!
Та що всі муки, зрада, лихо,
Коли така в ньому утіха!
ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Всі маври танцюють разом і примушуть плигати мавп, яких вони поприводили з собою.
ДІЯ ТРЕТЯ