Клеант. З радістю, добродію! Якщо тільки від цього залежить мій шлюб, я зроблюся лікарем, навіть аптекарем, якщо бажаєте. Це така дрібниця! Для того, щоб здобути прекрасну Анжеліку, я ще й не те зробив би!
Беральд. А знаєте, брате, що мені спало на думку! Зробіться лікарем самі. Тоді вам буде ще зручніше, бо ви матимете в собі самому все, що вам потрібно.
Туанетта. Еге ж! Це найкращий засіб дуже скоро вилікуватися: немає такої зухвалої хвороби, що насмілилася б мордувати особу самого лікаря.
Арган. Мені здається, брате, що ви глузуєте з мене. Хіба ж у моєму віці починають учитися?
Беральд. Ет, учитися! Ви й без того вже добре вчені; є багато лікарів, які знають не більше за вас.
Арган. Тадже ж треба добре вміти латини, треба добре знатися на хворобах та на засобах їх лікування.
Беральд. Тільки-но одержите лікарську мантію та шапочку, то вже й знатимете все, що треба, а згодом зробитеся великим мастаком.
Арган. Як! Одягнувши мантію, відразу навчаєшся диспутувати про хвороби?
Беральд. Авжеж. Коли людина в мантії та шапочці, вона може говорити, що собі схоче: кожна нісенітниця править тоді за вченість, кожна дурість править за розумне слово.
Туанетта. Далебі, паночку, та сама ваша борода вже багато важить: хто має бороду, той уже наполовину лікар.
Клеант. В кожному разі, я готовий на все.
Беральд (до Аргана). Хочете, ми все це влаштуємо зараз?
Арган. Як то зараз?
Беральд. Так, і у вашій господі.
Арган. У моїй господі?
Беральд. Атож. Я маю багато друзів серед лікарів, вони радо прийдуть зараз же сюди, і церемонія може відбутися у вашій залі. До речі, це вам не коштуватиме нічого.
Арган. Та що ж я маю їм казати? Що ж я відповідатиму?
Беральд. Вам усе пояснять двома словами і напишуть на папері все, що вам треба буде говорити. Ідіть же приберіться чепурніше, а я пошлю по них.
Арган. Про мене, хай і так! Побачимо, що з того вийде.
Клеант. Що ви маєте на думці? Що це за лікарі — ваші друзі?
Туанетта. Що ви збираєтесь робити?
Беральд. Хочу сьогодні ввечері трохи розважитись. Актори склали невеличку інтермедію з танцями й музикою; в ній показано церемонію, з якою відбувається прийняття до лікарської корпорації. Я хочу, щоб ми всі її подивилися, а брат мій щоб виконав у ній головну роль.
Анжеліка. Але ж, дядечку, мені здається, що ви глузуєте з мого батька. Чи це не занадто?
Беральд. Ні, люба небого, я зовсім не глузую з нього, а просто хочу пристосуватися до його фантазій. Все це тільки між нами, звичайно. Кожне з нас теж може взяти на себе якусь роль, і таким чином ми всі гратимемо в цій комедії. Під час карнавалу таке дозволяється. Ходімо мерщій і приготуємо все, що треба.
Клеант (до Анжеліки). Ви згодні?
Анжеліка. Так, якщо мій дядечко керуватиме нами.
Це жартівлива церемонія, з якою відбувається надання лікарського звання бакалаврові, — церемонія з музикою, співами й танцями.
Кілька оббивальників з являються на сцені і в супроводі музики, додержуючи такту, прикрашають залу та розставляють ослони. Після цього все зібрання, що складається з восьми клістироносців, шести аптекарів, двадцяти двох лікарів, одного бакалавра, якому мають надати звання лікаря, восьми хірургів, що танцюють, та двох, що співають, входить, і всі сідають на свої місця, відповідно до рангу кожного з них.
ПЕРШИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Президент.
Наймудріссімі докторес,
Медицини професорес,
Вам, що зараз тут зібрались
Лікувати прикидаліс,
Та всім іншим мессіорес,
Сентенціарум факультатіс,
Всім фіделес екзекуторес,
Хірургіані й апотікарі,
Всім вам, вченим наймудрішим —
Честь та гроші за візитум,
Аткве бонум апетитом.
Милі докті та колеги,
Мушу вельми дивуватись,
І радіти, і втішатись,
Що нам видано концесію
На медичну цю професію.
Вен тровата й чудовіссіма
Медицина найславніссіма!..
Скільки нам несе пожитків
І не має жодних збитків
Сама назва медицини,