Клеант
Ми тратимо свій час на зовсім марну зваду,
А треба б нам тепер знайти собі пораду.
Не спімо, бо на нас чигає той шахрай.
Даміс
Чи в безсоромності сягне він аж за край?
Ельміра
Я думаю, що з ним боротись нам несила,
І вже тепер його невдячність зрозуміла.
Клеант
(до Оргона)
Не вірте ви йому: у його спосіб є
Справдити проти вас напасництво своє.
І з меншим засобом хитрун меткий заплута
Лукавством, підступом людину кожну в пута.
З тією ж зброєю, що, має він на вас,
Його дражнити вам зовсім було не час.
Оргон
Це так, та що ж робить?
Допік мені цей клятий,
І я не міг ніяк свій правий гнів стримати.
Клеант
Від серця хочу я, щоб згода хоч якась
Між вами обома наново почалась.
Ельміра
Не знала я, що він такую має зброю,
А то не завдала б такого неспокою.
Оргон
(до Доріни, побачивши Лояля)
А цей чого прийшов? Довідайтесь підіть.
Я саме в настрою з ким-небудь говорить!
Лояль
(до Доріни, з глибини сцени)
Добридень, сестронько!
Зробіть, прошу, кохана,
Щоб з паном бачитись я міг…
Доріна
Он гості в пана;
Навряд щоб бачити його вдалося вам.
Лояль
Я тут найменшої турботи не завдам.
Не з неприємною прийшов я новиною,
І він радітиме, спізнавшися зі мною.
Доріна
Як звати вас?
Лояль
Скажіть ви тільки, що для справ
Прегарних пан Тартюф сюди мене прислав.
Доріна
(до Оргона)
Добродія цього, що так говорить мило,
Прислав сюди Тартюф. До вас він має діло,
Що, каже, буде вам приємне.
Клеант
(до Оргона)
Що ж, прийміть;
Побачим, що воно й що буде говорить.
Оргон
(до Клеанта)
Він, може, схоче нас до згоди навертати.
Якії ж почуття я мушу виявляти?
Клеант
Вам треба здержати насамперед свій гнів
І прислухатися до миротворних слів.
Лояль
(до Оргона)
Привіт вам.
Небо хай злодумців наших згубить
І, як бажаю
Я, нехай вас бог полюбить.
Оргон
(стиха до Клеанта)
Цей любий вступ моїм відповіде думкам
І згоду хоч якусь уже віщує нам.
Лояль
Родину вашу всю я змалку звик любити,
Отцеві ж вашому нагоду мав служити.
Оргон
Добродію, простіть той сором мій, що я
Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім’я.
Лояль
Лояль я звусь. З Нормандії походжу.
Я пристав судовий і цим хвалитись можу.
Оце вже сорок літ пролинуло часу,
Як цей приємний труд почесно я несу.
З дозволу ж вашого прийшов я ознаймити,
Що певний присуд ви повинні вдовольнити.
Оргон
Як! Ви прийшли…
Лояль
Заждіть, нема чого кричать:
Це тільки акт, щоб ваш будинок одібрать,
Вас викинути всіх і кожну річ рухому
І дати вільний плац властителеві дому
З всією пильністю, в неодволочний час.
Оргон
Як! Вигнати мене!..
Лояль
Так, милий пане, вас,
Бо домові цьому, як знаєте самі ви,
Ласкавий пан Тартюф хазяїн є правдивий,
По силі запису, що вже в руках моїх,
Тепер один він пан маєтків цих усіх.
Все списано як слід, не можна сперечатись.
Даміс
На безсоромність цю нам треба дивуватись!
Лояль
Ця справа не до вас, і я кажу не вам,
Я до добродія; він єсть розсудний сам;
Він звик поводитись, як добрі, чесні люди,
І проти присуду змагатися не буде.
Оргон
Але…
Лояль
Так, певний я: за цілий міліон
Ви не захочете повстати на закон
І згодитесь самі, як чесная особа,
Щоб я прикази міг справдити, як подоба.
Даміс
Ой пане приставе, вже скоро мій ціпок
Спізнає, чи тонкий ваш чорний жупанок!