Прийти ж за ним сюди для того доручив він,
Щоб бачити, куди його ще занесе
Нахабність, та щоб він вернув вам знову все.
Так хоче він, щоб ви від мене знов дістали
Папери ті, що ви нікчемному давали.
Контракт, що вашими маєтками всіма
Обдарував його, король тепер лама
І пробачає вам лихе поступування
В той час, коли ваш друг здобув собі вигнання.
Цим платить вам король за теє, що колись
Ви за права його так щиро піднялись,
І тим показує, що над надію всяку
Уміє за добро складати щиру дяку,
Що про заслугу він довіку пам’ята
І що скоріш лихе в непам’ять поверта.
Доріна
Спасибі ж богові!
Пані Пернель
Мов світ мені піднявся.
Ельміра
Як добре сталося!
Мар’яна
Ніхто й не сподівався.
Оргон
(до Тартюфа, якого поліцай веде з хати)
Гаразд! Ти, зраднику!..
Клеант
Ой братику, мовчіть
І гідності своїй образи не чиніть.
Покиньте ви того нікчемного злій долі,
Тепер уже й без вас він кається доволі.
Бажайте краще ви, щоб серце навернуть
Він знову міг тепер на праву, чесну путь.
Щоб справив він життя, неправди відцурався
Та вирок короля зм’якшити постарався.
А ви з подякою підіть до короля
За те, що він таку вам радість наділя.
Оргон
Це так. Ходім скоріш; до ніг його впадімо
Й за все його добро хвалу йому складімо.
А потім, справивши цей обов’язок свій,
Годиться взятись нам до другого мерщій,
Щоб доленьку ясну придбали в чеснім шлюбі
Мар’яна та Валер — коханці наші любі.
ДОН ЖУАН, АБО КАМІННИЙ ГІСТЬ
Комедія на п’ять дій
Переклала Ірина Стешенко
ДІЙОВІ ОСОБИ
Дон Жуан — син дона Луїса.
Сганарель.
Ельвіра — жінка Дон Жуана.
Гусман — Ельвірин борейтор.
Дон Карлос
Дон Алонсо
— брати Ельвірині
Дон Луїс — батько Дон Жуана.
Франціск — старець.
Шарлотта
Матюріна
— селянки
П’єро — селянин.
Статуя командора.
Ла Вйолет
Раготен
— слуги дон Жуана
Добродій Діманш — крамар.
Ла Раме — бандит.
Почет Дон Жуана.
Почет дона Карлоса й дона Алонсо.
Примара.
Дія відбувається в Сіцілії.
ДІЯ ПЕРША
Сцена являє собою палац.
Сганарель (тримаючи табакерку). Що б там не казав Арістотель і вся його філософія, а немає нічого кращого за тютюн: це пристрасть усіх порядних людей, і хто живе без тютюну, тому й зовсім не варто жити. Тютюн не тільки звеселяє й очищає людський мозок, але й навертає душі на спасенну путь та привчає до статечності. Адже ж ви й самі добре знаєте, — тільки-но його нюхнеш, то так відразу й стаєш до кожного привітний та ласкавий, так тобі й кортить частувати ним кожного направо й наліво, де б тебе не носило! Навіть не чекаєш, щоб тебе попросили, сам поспішаєш назустріч чужому бажанню; отож немає сумніву, що тютюн прищеплює достойні и благородні почуття всім, хто його нюхає. А втім, годі про це, вернімося до нашої балачки. Отже, дорогий Гусмане, донья Ельвіра, твоя господиня, вражена нашим раптовим від’їздом, кинулася за нами навздогін, серце її, яке так запалив мій господар, кажеш ти, не змогло жити без нього, і вона рушила за ним, маючи надію розшукати його тут. Хочеш, я скажу тобі, що я думаю?.. Боюсь, їй буде кепсько відплачено за її кохання, з її подорожі до цього міста нічого путнього не вийде, і ви зробили б багато краще, коли б сиділи собі любісінько вдома.
Гусман. А яка ж тут причина? Скажи мені, будь ласка, Сганарелю, чому в тебе з’явилися такі лихі думки? Хіба ж твій господар відкрив тобі своє серце і сказав, що він до нас охолов і що саме це примусило його виїхати?
Сганарель. Ні, але я всякого багато надивився, тож трохи знаюся на таких справах, і, хоч він мені ще нічого не казав, я ладен битися об заклад, що до того воно йдеться. Може, я й помиляюся, а проте мій досвід все ж дечого мене навчив.