Сганарель. Ех, пане! Не силкуйтеся заперечувати те, що ми бачили на власні очі… Він і справді кивнув головою, — я як зараз усе те бачу, — і я не маю сумніву, що небо, обурене вашим життям, вчинило це чудо, щоб навести вас на розум і, може, врятувати вас від…
Дон Жуан. Слухай! Якщо ти й надалі надокучатимеш мені твоїми дурними повчаннями, якщо ти мені ще хоч слово про це скажеш, я покличу когось, накажу принести батога з волових жил, звелю трьом або й чотирьом міцно тебе тримати та всипати тобі так, щоб ти того довіку не забув. Зрозумів?
Сганарель. Аякже, пане, чудово зрозумів… Ви висловлюєтеся напрочуд ясно; оце-то й добре у вашій вдачі, що ви не любите говорити манівцями, а завжди з’ясовуєте все напрямки.
Дон Жуан. Гаразд. А тепер хай подають мені вечерю, тільки мерщій! Хлопче, стільця!
Ла Вйолет. Пане, там прийшов ваш постачальник, добродій Діманш, він хоче з вами побалакати.
Сганарель. Маєш!.. Дуже нам треба, щоб іще й кредитор перся до нас із своїми солодкими словами!.. Чого це йому раптом заманулося правити з нас гроші? Чому ти не сказав йому, що пана немає вдома?
Ла Вйолет. Я вже майже годину втовкмачую йому це в голову, та він не хоче вірити і розсівся там, дожидається.
Сганарель. Ну й нехай собі чекає, скільки душенька його забажає.
Дон Жуан. Ні, навпаки, впустіть його. Це дуже погана політика — ховатися від кредиторів. Треба ж їм чимось відплатити, а я знаю секрет, як спроваджувати їх вельми вдоволеними, не давши їм жодного дублона.
Дон Жуан. А, добродію Діманше, заходьте, будьте ласкаві! Який же я радий, що бачу вас, і як розгнівався я на моїх слуг за те, що. вони не відразу провели вас до мене! Я наказав, щоб до мене нікого не впускали, але ж цей наказ аж ніяк не стосується вас: ви маєте право на те, щоб для вас мої двері були відчинені завжди.
Добродій Діманш. Уклінно вам дякую, добродію.
Дон Жуан (до Ла Вйолета й Раготена). Сто чортів, ледацюги! Постривайте-но, я вам покажу, як залишати добродія Діманша в передпокої!.. Я вас навчу нарешті розбиратися в людях!..
Добродій Діманш. Це пусте, добродію…
Дон Жуан (до добродія Діманша). Як то пусте!.. Насмілитися вам сказати, що мене немає вдома, сказати це вам, добродієві Діманшу, найкращому з моїх друзів!
Добродій Діманш. До ваших послуг, добродію. Я прийшов…
Дон Жуан. Гей, стільця для добродія Діманша, мерщій!
Добродій Діманш. Добродію, мені й так добре.
Дон Жуан. Ні, ні, я хочу, щоб ви сиділи біля мене.
Добродій Діманш. Та ви не клопочіться.
Дон Жуан. Приберіть цього складаного стільця і принесіть крісло.
Добродій Діманш. Ви жартуєте, добродію, і…
Дон Жуан. Ні, ні! Я знаю, що ви для мене зробили, я повинен вам бути вдячний і не хочу, щоб між нами робили якусь різницю.
Добродій Діманш. Добродію…
Дон Жуан. Сідайте, сідайте!
Добродій Діманш. Це зовсім зайве, добродію, я' маю сказати вам одне тільки слово. Я…
Дон Жуан. Сідайте — ж, кажу вам!..
Добродій Діманш. Ні, добродію, мені й так добре. Я прийшов, щоб…
Дон Жуан. Ні, ні, я не слухатиму вас, доки ви не сядете.
Добродій Діманш. Нехай буде по-вашому, добродію… Я…
Дон Жуан. Слово честі, добродію Діманше, а ви таки, нівроку вам, добре виглядаєте!
Добродій Діманш. Так, добродію, уклінно вам дякую. Я прийшов…
Дон Жуан. На ваше здоров’я можна позаздрити: губи свіжі, на щоках рум’янці, та ще й такі очі жваві…
Добродій Діманш. Я хотів би…
Дон Жуан. А як ся має пані Діманш, ваша дружина?
Добродій Діманш. Дуже добре, добродію, хвалити бога.
Дон Жуан. Прехороша жінка!
Добродій Діманш. Вона до ваших послуг, добродію. Я прийшов…
Дон Жуан. А ваша маленька дочка, Клодіна, як там вона?
Добродій Діманш. Чудово.
Дон Жуан. Дуже миле дівчатко! Я люблю її від щирого серця.
Добродій Діманш. То забагато честі для неї, добродію. Я вам…