7 квітня 1935 року ЦИК та СНК СССР ухвалили закон «Про притягнення до кримінальної відповідальности неповнолітніх». (Збірник Законів. СССР ч. 19 за 1935 р., стор. 155. Кримінальний Кодекс РСФСР. Госюриздат, Москва 1952 р., стор. 84). Потім додатково ухвалено ще два укази: «Указ про притягнення до кримінальної відповідальности неповнолітніх за всі злочини» та «Указ про притягнення до кримінальної відповідальности неповнолітніх не лише за навмисні, але й за необережні злочини». (Відомості Верховного Совєта СССР, 1941 р., ч. 25).
В поправно-трудових колоніях функціонують різнородні власні підприємства, а також в'язнів використовують і на підприємствах місцевої промисловости: на будівництвах, торфорозробках, в шахтах, заводах, лісорозробках. Працюють вони під конвоєм, мешкають у таборі-колонії, під замком і охороною.
Концтабори спецпризначення
Ці табори організувалися ще до другої світової війни, але найбільше поширились під час та після війни. Їхнє призначення — будувати за спеціяльними завданнями особливо важливі державні об'єкти та відбудувати промисловість, зруйновану під час другої світової війни. Концтабори для відбудови зруйнованої промисловости знаходяться в диспозиції місцевих МВД, а табори спеціяльного призначення, для будови особливо-важливих державних об'єктів, знаходяться в диспозиції Міністерства Внутрішніх Справ у Москві. До таких концтаборів належали будівництво ББ Каналу, Рибінського «моря», Волго-Донського каналу, Байкало-Амурської Магістралі, таємних військових підприємств на Уралі, в Сибірі, серед Алтайських гір, в пустелях Казакстану. В СССР кружляють уперті чутки, що серед гір Яблонового хребту, недалеко від оз. Байкал, збудовано таємну лябораторію для дослідів атомової енерґії, а також майдан для випробування атомової зброї. Кружляють чутки, що серед Середньоазійських гір збудовано навіть спеціяльне місто «Атомґрад», а в горах побудовані величезні сховища від атомового нападу, до яких можуть на випадок потреби евакуюватися всі державні, адміністративні та найважливіші наукові установи центральних міст Росії. Такі чутки можуть відповідати правді, бо німців-науковців у галузі ракетної зброї на окупованих Москвою землях Европи негайно по війні було виарештовано і вивезено в глибину СССР. Вони живуть у цілковито таємному місті, серед азійських гір, працюючи над винаходами нової зброї.
Український автор Василь Савченко в своїй книжці «Безимлаг» пише, що він особисто перебував ув'язненим в одному з концтаборів спецпризначення під назвою «Безимянский лагер Особстрой НКВД СССР», де під час війни будували військові сховища для найвищої московської верхівки. Лише чудо вирвало Савченка з того табору. За свідченнями Василя Савченка, в тому таборі люди замерзали на роботі, гинули в бараках голодні і хворі в шпиталях. Якщо більш докладніших відомостей про концтабори спецпризначення, що будують найважливіші державні таємні будівлі, не дістаються в світ, то тільки через те, що в'язнів таких концтаборів МВД фізично винищує або цілковито ізолює, і лише одиницям вдається проникнути у вільний світ і сказати правду.
Концентраційні табори (ІТЛ) — «поправно-трудові табори»
Як уже ми згадували, вся система совєтських концтаборів одержала назву «поправно-трудові табори». З такої назви виходило б, що в совєтських концтаборах ув'язнені перевиховуються ідеологічно та спокійно працюють на різних працях за своїм фахом або набувають нової кваліфікації для майбутньої праці на «користь соціялістичного суспільства». Але не так є, не тільки практично, але й юридично. За докладного вивчення концтаборового життя, їхнього режиму, адміністрування, всієї функції концтаборів, доходимо до висновку, що совєтські концтабори — це держава в державі, в якій концентруються і надзвичайно загострено виявляються всі хиби совєтсько-комуністичної системи, впровадженої компартією Росії від 1917 р.
Всі совєтські концтабори за виробничою діяльністю можна поділити на 4 групи:
а) виробничі, б) будівельні, в) сільсько-господарські та г) табори внутрішньогосподарської обслуги концтаборової системи.
Виробничі табори виробляють загально-державну продукцію в самих концтаборах або на підприємствах, біля яких вони розташовані. Концтабори Воркути, наприклад, видобувають вугілля за північним колом, яким опалюють металюрґійний комбінат в м. Щербаково (кол. Рибінськ). Мілітарна вага вугілля Воркути, залізно-рудних копалень Кольського півострова та металюрґійного комбінату Щербаково під час другої світової війни була так важлива, що про це навіть згадувала в червні 1956 року газета «Піонерська Правда», оповідаючи своїм читачам про працю металюрґії Щербаково. Концтабір Усть-Щугор видобуває буре вугілля для Печорського пароплавства та пароплавів Крижаного океану; концтабори на Колимі видобувають вольфрам, золото, цину; в Буддугічських копальнях — уран. В Ухто-Печорських таборах, недалеко від кол. м. Чіб'ю, на р. Ухті добувають нафту і в цій системі таборів знаходиться також засекречене виробництво радія з радієвої води. В таборах Тенкінського Гірничопромислового Управління видобувають різні підземні поклади.
Окремі концтабори займаються лісорозробками — т. зв. «лєсозаготовітєльниє лагеря». Вони в більшості побудовані серед лісів в Архангельській області, Карельській АССР, Комі АССР, в Сибірській тайзі. Ліс переважно розробляють зимою; йото трелюють (звозять) до найближчих річок, а весною справляють до тартаків. Влітку такі табори очищають ліси від ріща, сучків, хмизу, засмічення, рубають просіки, підготовляють місця до праці на зиму або обробляють зрубаний зимою ліс та працюють на тартаках або в деревообробній індустрії.
В'язні, що перебувають в концтаборах, розташованих близько виробничих підприємств, затруднені на тих підприємствах. Напр., в'язні-жінки табору Коцугар працюють на фабриці, а табори в долині Дижґасхан, що входять до системи концтаборів Шибенді, видобувають мідь. Отже, виробничі табори в більшості є сировинно-видобувні.
Будівельні табори займаються будівництвом фабрик, заводів, інших підприємств та різних державних об'єктів. «Сєвжелдорлаг» будує залізниці в системі Ухто-Печорських таборів; табори «Волга-Дон» будували Волго-Донський канал; тепер їх переведено на будування Куйбишевського «моря»; Тайшетські табори будують залізницю Іркутськ-Колима; табір Тішма, 300 км. від Солекамську, будував міст на одному з допливів р. Ками; на Птичому острові будують підземні фортеці, а на Сахаліні в'язні будували від суходолу до острова під морем тунель, щоб пов'язати його з Совєтською Гаванню.
Концтабори сільсько-господарського виробництва обслуговують в більшості радгоспи, які МВД створило для постачання інших концтаборів сільсько-господарськими продуктами. Так, напр., в системі Ухто-Печорських концтаборів у Савин-Бор існує концтаборовий радгосп ярини; на віддалі 45 км. від Абакану діє вівцерадгосп, який за останній час став місцем примусового заслання поневолених народів. У перші часи заслання всі запроторені в згаданому радгоспі мусіли зголошуватися в міліції щодня; пізніше через 3 дні; потім раз на два тижні; тепер раз на місяць. За втечу з вівцерадгоспу засланця засуджують на 25 років ув'язнення. Пильнує засланців спецкомендантура за дозволом якої можна відлучатися від місця мешкання на невелику віддаль.
Табори внутрішньогосподарської обслуги концтаборової системи СССР займаються виробництвом продукції, що є потрібно для всіх концтаборів. Ув'язнені виготовляють одяг, взуття, посуд, потрібний реманент: лопати, тачки, ліжка, сінники, накривала й інші предмети. Вони також заготовляють лико, мох, лісові ягоди, гриби, ловлять рибу в річках та озерах і т. д. Такі табори не мають постійного складу в'язнів, до них у більшості спрямовують людей слабосилих, інвалідів, тимчасово фізично ослаблених, хворих на хронічні хвороби (турбекульоза, рак, нирки, шлунок і т. п.).