Выбрать главу

Другою групою, підпорядкованою ГУЛАГ-ові, є управління системою таборів. Усі концтабори СССР сконцентровані в різних групах, за виробничою або територіяльною ознакою. Група концтаборів за територіальною ознакою може собою охоплювати дуже багато різних окремих концтаборів, розташованих на віддалі сотні кілометрів. Напр., «БАМлаг» охоплював терен від озера Байкалу до м. Владивосток. Він мав у своїй групі такі концтабори: «Комітетський» (карний), Красная річка, Хорський, Гродеково, Артем-Ґрес, Романівка, Петрівка, Майха, Целуха, Річка та інші. Табори «Чібью», що потім були перейменовані в Ухто-Печорські, та розукрупнені на табори Усть-Ухта і Печора, мали такі концтабори: Усть-Вимь, Княж-Погост, Покча, Ухта (раніше м. Чібью), Кожва, Крутая, Асфальтитові копальні, Веслянка; табори Воркути мали: Усть-Воркута, Усть-Щугор, Інта, Абезь, Воркута, Адак, Савінбор і т. д. ГУЛАГ досить часто перепроваджує перегрупування концтаборів, створює нові, ліквідує старі, пересуває ті чи інші концтабори на нове місце, організує нове виробництво і т. д.; тому сталість груп, що належать до того чи іншого управління, змінюються. Напр., до 1936 року існувала група Ухта-Нафта, потіи її реорганізовано в Ухто-Печорські, з початком будівництва залізниці «Котлас-Воркута», з Ухто-Печорських концтаборів виділено окрему групу та організовано нові. Всю новостворену групу названо «Сєвжєлдорлаг», а Ухто-Печорські концтабори перейменовані в «Ухто-Печортрест». Тепер ті табори знову розукрупнені. На чолі кожної групи концтаборів стоїть управління з начальником; управління охоплює всю групу, що входить до нього і в свою чергу поділяється на таборові відокремлення («отдєлєнія»). До кожного відокремлення входять декілька окремих концтаборів; окремий концтабір може поділятися на таборові пункти, таборовий пункт — на ділянки, а ділянки в свою чергу — на «командіровки», — найменші окремі точки концтаборів.

Бувають управління, що не розчленовуються на менші адміністративні одиниці, але такі випадки зустрічаються дуже рідко. Таким чином, напр., найменуванням «Колима» чи «Тайшет» названо не один якийсь окремий малий чи великий табір, а цілу низку, кількість яких може бути більше сотні. В Ухто-Печорському таборі головний шлях, що розпочинався біля Сиктивкару (столиці Комі АССР) і закінчувався в м. Ухта, мав на всьому своєму протязі розташовані окремі невеличкі таборові пункти т. зв. «командіровки» на віддалі 70–75 км. одна від другої. На «командіровках» перебували в'язні, охорона та декілька осіб адміністрації. Завданням «командіровок» — обслуговувати протягом цілого року шлях, яким етапувалися пішком на північ в'язні та тракторами і автомашинами перевозився різний технічний матеріял і інші вантажі. В'язнів етапували тільки зимою, бо шлях був ґрунтовний, перебігав через річки, болота і ліси, і влітку для етапування те перевезення вантажів не надавалося. Вантажі влітку перевозились на човнах-шнягах, що їх на товстій довгій линві тягли, йдучи по березі (бурлацьким способом) в'язні. Зимою етаповані мусіли обов'язково, незалежно від їхнього фізичного стану, пройти за день 60–70 км., інакше, якщо не дійдуть до чергової «командіровки», перебуватимуть ніч серед снігів, на лютому морозі. В'язнів, що не могли через знесилення рухатись і відставали від етапу, конвой спочатку підганяв, потім загрожував зброєю, а коли він цілком змучений падав на сніг і не був в стані далі рухатись, конвой його пристрілював. Кожний етап переходив шлях від Сиктивкару до Ухти приблизно за 14 днів, з них кожного п'ятого дня мав день відпочинку на черговій «командіровці». Таким чином можна рахувати, що протягом 14 днів в'язні проходили до 850 км. віддалі.

Ділянки, що відділялися протягом 70–75 км. від «командіровки» до «командіровки», мали ще «підкомандіровки»: одна від одної на віддалі 15 км., бо ж «командіровка» не в стані була за день обслужити шлях довжиною 75 км. Отже, можна рахувати, що на цілому протязі шляху від Сиктивкару до Ухти 1936 року існувало 57 таборових точок, які входили до складу одного табору під назвою «Ухто-Печора». В районі м. Прокоп'євськ, згідно з свідченнями поворотців з концтаборів СССР, розташовано понад 20 окремих таборів, під загальним ч. 525, у яких ув'язнено до 30 000 людей.

Недалеко від Прокоп'євська розташовано 26 таборів під загальним ч. 247, з назвою «Ісправітєльно-трудовиє»; в районі м. Красноярськ існують 100 таборів під ч. 235; в районі Норильську — 30 спецтаборів під ч. 384. Отже, саму назву табору, що юридично існує в російсько-совєтській термінології, як і самий «№» табору не можна рахувати за один, за ними захована велика кількість окремих концтаборів.

Загальне Управління концтабору (групою окремих концтаборів) має майже всі відділи, що і ГУЛАГ, з тією лише різницею, що деяких відділів може і не бути. Це залежить від виробничої діяльности групи концтаборів. Але обов'язково в управлінні кожної групи концтаборів існують такі відділи: політичний, III відділ МВД, охорона (ВОХР), відділ кадрів, обліку і розподілу в'язнів (УРО), культурно-виховний відділ (КВО). Ці відділи мають свої розгалуження, аж до окремого концтабору та «командіровки» включно. В окремих концтаборах вони називаються «частинами», а на «командіровці» всі названі ділянки праці виконуються однією людиною, якою буває, як правило, начальник воєнізованої охорони (ВОХР-и) або один з уповноважених МВД.

Кожне управління групи концтаборів очолює начальник призначений ГУЛАГ-ом, який має окремих заступників. Начальник управління може бути тільки кадровий службовець ГУЛАГ-у, але над його працею весь час наглядає начальник політичного відділу та начальник III оперативного відділу. Він погоджує з ними всі власні розпорядження, а особливо в справі охоронної служби, додержання режиму, обліку та розподілу в'язнів.

Начальник політвідділу формально є першим заступником начальника управління групи концтаборів, але він підлягає начальникові політвідділу ГУЛАГ-у і перепроваджує в таборах «генеральну лінію» компартії СССР у всіх галузях концтаборової діяльности. Політичний відділ не має своїх розгалужень до окремих концтаборів або до підлеглої управлінню відокремленої групи, «отдєлєнія». Але в «отдєлєніях» може бути спеціяльно-уповноважений начальника політвідділу управління. В більшості своє політичне керівництво начальник політвідділу здійснює через контрольні виїзди до концтаборів та через членів партії і комсомольців, які працюють в концтаборах по вільному найму, (очевидно, що не через в'язнів, бо якщо в'язень був до арешту членом партії або в комсомолі його під час арешту з партії виключають). В системі концтаборів серед ВОХР-и, співпрацівників МВД та вільнонайманих, ЦК КПСС має також партійні організації, до яких належать всі члени і кандидати партії, а комсомол має комсомольські організації.

Політвідділ управління займається політично-виховною та культурно-масовою працею серед емведівсько-кадрового та вільнонайманого складу працівників системи концтаборів, а також наглядом за їхнім службовим і приватним життям. До службової діяльности III відділу начальник політвідділу не має права втручатись. Головний обов'язок політвідділу — провадити в життя партійну лінію та всебічно контролювати життя таборової системи. В концтаборах політвідділ є «очі й вуха» партії.

Оперативний або III відділ очолює начальник, призначений МВД і підлягає тільки відповідному начальникові ГУЛАГ-у.

III відділ не належить до управління групи концтаборів і начальник управління не тільки не має права наказувати йому, але навіть побіжно втручатись у його працю. Начальник III відділу має право арештувати і начальника управління групи концтаборів та всіх працівників цілої таборової системи: партійців, комсомольців, вільнонайманих, вохрівців (охорону), не кажучи вже про в'язнів в концтаборах. В самому ГУЛАГ-ові III відділ це — орган Комітету Державної Безпеки і його структурна організація створена згідно з інструкціями Комітету Державної Безпеки. В концтаборах III відділ не підпорядковується територіяльним органам безпеки, що працюють серед місцевого населення теренів, на яких розташовані совєтські концтабори. Структура та його діяльність засекречена, але всі політичні і кримінальні справи в концтаборах належать до компетенції III відділу, а його слідчі мають в концтаборах необмежені права. Кожної хвилини, лише з відомих їм причин, вони можуть арештувати в'язня, замкнути до ізолятора, викликати до бюра на розмови чи переслухання, не допустити до праці або зняти з праці, позбавити норм харчування, перевести в табори з спеціяльним або карним режимом і т. д.