Выбрать главу

Ерван уже клював носом — усе це було не надто захопливо, — коли згадав, що брат Ізабель, Олів’є, якраз приїхав до Парижа по тіло. Він погортав папірці та знайшов номер його мобільного, нашкрябаний на кутику одного з протоколів.

91

Ерван сподівався зустрітися з тим чоловіком особисто, але з тону співрозмовника зрозумів, що доведеться вдовольнитися кількома відповідями по телефону. Він назвався, пояснив, що потребує деякої інформації для закриття справи про смерть Ізабель, і отримав неохочу згоду. Значно пом’якшив запитання, продумані заздалегідь.

— Скільки ви не бачилися з сестрою? — почав турботливим тоном.

— Десять років. Її хвороба… Ми, можна сказати, обірвали всі зв’язки.

Скандал після смерті батьків, який згадував Фавіні, певно, через спадок.

— Ізабель завжди мала частку у вашій компанії?

— Вас це не стосується. Що саме ви шукаєте? Вам замало того, що ваші дії призвели до її загибелі? Запитуй конкретніше: твій час добігає кінця.

— Перед смертю, — Ерван заговорив твердіше, — Ізабель дещо сказала, й це може пов’язувати її з однією нашою справою.

— Моя сестра страждала через серйозні психічні розлади. Те, що вона могла чи не могла сказати, не має жодного… раціонального пояснення.

— І все-таки, вона володіла точними даними, пов’язаними з однією кримінальною справою, що саме по собі викликає занепокоєння. Я хотів би уточнити у вас кілька фактів.

Приречене зітхання можна витлумачити як згоду. Олів’є Баррер завжди очікував катастрофи з боку сестри. Її смерть на вулиці дю Ренар під колесами авто в чоловічому вбранні була тільки одним із варіантів.

— Вона втратила чоловіка й обох дітей 2006 року… — вів далі Ерван.

— Філіпп тоді вже не був її чоловіком. Вони розлучилися за чотири роки до нещастя.

— Але вам повідомили про аварію?

— Звісно. Уся родина була на похороні. Бідолашні хлопчики…

Якась нотка в його голосі змусила Ервана запитати:

— А Ізабель там була?

— Ні, — трохи повагавшись, зізнався чоловік.

— Чому?

— Невідомо.

Ерван уявив собі кладовище Ліля, склеп, де психіатриня забальзамувала свого колишнього чоловіка й дітей за давньоєгипетською традицією. Вона не була на похороні, але прийшла вночі, щоб викопати тіла й поховати їх по-своєму. Поки що про цей бік справи ніхто не знав.

Зміна курсу:

— Ви знали, що вона поновила свої… консультації?

— Ні.

— Що вона практикувала під вигаданим іменем?

— Уперше чую.

— Що це ім’я було чоловічим?

— НІ! Якою мовою з вами ще говорити? Ні я, ні будь-хто інший з нашої родини більше не підтримували з нею зв’язку. Вона відмовилася від нас. І чути про нас не хотіла…

— Чому?

Чоловік знову зітхнув:

— Параноя. Вона думала, що ми хочемо її вбити, викрасти, покласти в лікарню, у різні дні по-різному. Моя сестра була… хвора. Жахливо хвора. Уже пізно, майоре.

Директор мережі закладів з хімічного чищення говорив з легким овернським акцентом, але переважно завдяки його тону складалося враження, ніби він говорив з вершини котрогось вулкану в своєму регіоні.

— Ви заходили до її кабінету? — Ерван зробив ще одну спробу.

— Ні. Поки що я приїхав лише для узгодження умов перевезення тіла. Ми наполягаємо, щоб Ізабель, попри все, поховали в нашому родинному склепі в Клермон-Феррані.

— Ви не ходили оглянути квартиру по вулиці де ля Тур, де вона жила? Забрати її речі?

— Я повернуся після похорону. Добраніч, майоре.

— Заждіть.

— Що ще?

— Останнє. Ваша сестра винаймала і кабінет, і помешкання на ім’я Еріка Катца. Однак враховуючи статки вашої сім’ї, я припускаю, що вона успадкувала нерухомість у Парижі або купила квартиру після розлучення.

Поміркувавши кілька секунд, Олів’є визнав:

— Є будинок у Лувесьєннi,[110] який належав моїм батькам. Ізабель отримала його в спадок. Після розлучення вона трохи пожила там. Сподівалася приймати там дітей, але… не вийшло.

— Можна запитати у вас адресу? Просто щоб доповнити справу.

Ця брехня ні з чим не в’язалася, а його співрозмовник не був дурником:

— Ви розповідаєте казна-що. Ізабель стала жертвою ваших брутальних методів, а тепер ви намагаєтеся витягти з мене інформацію приватного характеру? У вас немає жодного права, ваші дії незаконні. Якщо й треба порушувати справу, то проти вас!

вернуться

110

Муніципалітет неподалік від Парижа.