— Що ви таке кажете?
— Вона витягла з них нутрощі, забальзамувала тіла за рецептами єгипетських танатопрактиків, за допомогою мастил і бинтів. А потім регулярно навідувалася до них у склеп на цвинтарі Ліля.
Психіатр трохи театрально обхопив голову руками.
— Навіщо ви мені це розповідаєте? — він знову пильно глянув на Ервана.
— Коли ви востаннє бачили Ізабель Баррер?
— У двотисячних… під час процесу з їхнього розлучення.
На якусь частку секунди Ляссе завагався, перш ніж відповісти, й Ерван це помітив. Психіатр брехав, і саме в цій брехні крилося те, по що він приїхав.
— Де вона лікувалася на той момент?
— Та… не знаю я.
Ерван раптом здогадався, що сталося: після лікування дружини Юссено в його власній клініці Ляссе приймав її у своєму ЗПП.
— Все ви чудово знаєте, — загорлав він і ляснув долонею по столі, — з тієї простої причини, що ви самі займалися нею, просто тут, в Інституті Шарко!
Ляссе втиснувся в своє крісло й побагрянів. Ерван знайшов невловимий досі зв’язок між схибленою нацисткою і білим нґанґою.
— Це Філіпп попросив мене подбати про неї після розлучення, — нарешті промимрив лікар. — Вона становила небезпеку для дітей.
— Коли жінка опинилася тут?
— У 2003-му.
— Скільки вона тут пробула?
— Здається… років зо три.
Ерван був приголомшений: не дивно, що вся ця тусня перезнайомилася.
— Вона бачилася з Тьєрі Фарабо?
— Звісно, ні!
Ляссе випростався, ніби вкрай обурений. Психіатр таки надто розхвилювався. Збігли кілька секунд — у мовчанці, яку можна було б назвати жалюгідною.
— Я вже вам казав, — почав він знову, вже спокійніше, — Фарабо не контактував з іншими пацієнтами. До того ж, Ізабель не лікувалася разом з небезпечними хворими. Вона весь час залишалися власне в лікарні: там, де ми зараз.
Ще одна брехня. Закручуй гайки.
— Докторе, ми маємо докази, що Ізабель була знайома з Тьєрі Фарабо. І, можливо, з чоловіком, який убивав людей у Парижі минулого вересня.
— Цього бути не може.
— Що раніше ви скажете мені правду, то швидше ми ліквідуємо наслідки.
Ляссе знову зіщулився у своєму кріслі, майже сховався за стосами тек.
— Докторе, — повторив Ерван голосніше. — Рано чи пізно я отримаю інформацію. Дайте мені змогу виграти час, та й ліпше, якщо я дізнаюся про це від вас. Продемонструйте власну добру волю.
— У чому, власне, мене звинувачують?
— Поки ні в чому, але якщо й далі морочитимете мені голову, я можу пришити вам співучасть у вбивствах…
Чоловік розгублено похитав головою:
— У нашій сфері дослідження інколи просуваються дуже швидко. Різні речовини…
— Не ухиляйтеся від теми.
— У цьому й полягає історія. Завдяки лікам Ізабель демонструвала ознаки поліпшення, і я… я врешті-решт узяв її до себе.
Ерван не приховував подиву:
— Вона працювала з вами в Шарко?
— Неофіційно… Але її співпраця давала блискучі результати. Ізабель була талановитим психіатром. Її підхід…
— Саме так вона познайомилася з Фарабо?
— Я не завжди був поряд, — психіатр знов ухилився від прямої відповіді. — Випадок Тьєрі був особливий, і дуже обмежене число співробітників мало право наближатися до нього. Під приводом оглядів, можливо…
Ляссе намагався запудрити йому мізки, та Ерван не зважав. Лікар поводився нерозважливо, надто ризикував. Посприяти зустрічі Баррер і Фарабо означало чиркнути сірником на пороховому складі.
Відтоді можна було припускати що завгодно. Захоплення Ізабель Людиною-цвяхом. Пробудження чудовиська від спілкування з красунею. Ознайомлення з магією йомбе. Змова фетишистів за колючим дротом Шарко. Можна навіть піти ще далі. Можливо, Кріпо зв’язувався з нею, щоб передавати повідомлення в’язню? Чи навпаки? Можливо, через посередництво Ізабель Людина-цвях спланувала нову серію вбивств. Вересневу? Ні. Фарабо помер 2009-го. Але Баррер все одно була відчиненим вікном у нові жахи. Помилуйтеся краєвидом.
— Скільки часу вона залишалася з вами?
— До 2006 року. Коли Філіпп з дітьми загинули в аварії, вона зникла.
— Ви не намагалися зустрітися з нею?
— Звичайно, намагався. Я хвилювався. Кажу ж вам: завдяки особливій процедурі вона почувалася ліпше, але після смерті синів припинила лікування. Я телефонував їй, шукав її, робив усе, що міг, аби поновити наше спілкування. А вона так жодного разу й не відповіла…
Ерванові спав на думку ще один очевидний факт: