— Дай мені ввійти.
В’яр позадкував, але спершу кинув оком у провулок. Спросоння бобо мав точнісінько такий самий вигляд, як серед білого дня в офісі: скуйовджений, неголений, неохайний мов чортяка.
— Мої малі сплять, — попередив він. — Розбудиш мені хоч одного — все скінчиться бійкою.
Ерван, усміхаючись, зайшов до студії. Лофт так само його не здивував: грубий, стиль індастріал, вторсировина. Одне спільне приміщення, шість десятків квадратних метрів. Ліворуч — відкрита кухня. У дальньому кутку — металеві сходи на горище, розділене на кімнати. Посередині — стіл для сімейних трапез у стилі 30-х років. На стелі — неодмінні нью-йоркські лампи з полірованого металу. Усе як в «Elle Déco».
Ерван не розмірковуючи попрямував до бару — єдиної освітленої частини приміщення, та й те — в економному режимі.
— Даю тобі п’ять хвилин, — кинув господар йому в спину. — Мені й своїх проблем вистачає, тільки й бракувало, щоб до мене вдирався сраний Морван і…
Договорити він не встиг: Ерван імпульсивно схопив з газової плити вінтажний чайник, розвернувся й щосили зацідив йому в писок. В’яр відлетів на середину кімнати, його пістолет закотився під диван. Наступної миті Ерван уже сидів на ньому верхи, за плечі притискав до підлоги.
— В’яре, — тицьнув йому під ніс власну пушку, — мого батька щойно завалили в Африці, а мою найкращу флікиню вбили з особливою жорстокістю. Зараз не час зі мною жартувати.
Чоловік замахав руками, мовляв: «Здаюся». Щока в нього потроху наливалася фіолетовою барвою.
— Що ти хочеш знати? — видихнув він і підвівся.
— Філіпп Юссено був психіатром, — почав розповідати В’яр, готуючи каву. — Він загинув 2006 року в автомобільній аварії у Греції.
— З двома своїми малими. Розкажи щось, чого я поки не знаю.
— Він працював на нас.
Ерван підійшов до стійки. Флік не скористався кавоваркою — надто гучна, натомість узяв чайник — з дрібкою уяви на ньому ще можна було побачити відбиток щелепи. — «На нас»? Ти себе за кого маєш? За ЦРУ?
В’яр потирав щоку в очікуванні, коли закипить вода.
— Ти добре розумієш, що я маю на увазі: він був судовим експертом.
— Як психіатр?
— Ні. Як соліст балету.
— Їх там десятки, тих експертів.
— Не таких. Він працював там, де йому казали. Це давало нам змогу потай керувати справами, які… турбували нас.
Підтасовані експертизи: багато галасу з нічого. Префект поліції порався з кавником, ніби першокласний шеф-кухар. Тепер синець розливався його щокою, ніби калюжа чорнила.
— В’яре, ми ж із тобою знаємо, що все відбувається не так. Якась херня від одного психіатра нічого не варта. Повторна експертиза — і можна знехтувати нею. Ну, й таке інше.
— Ти не знаєш свого клієнта, комраде: Юссено був одним із найвидатніших у своїй справі. Такому нелегко заперечити.
Усе це не в’язалося з описом Ляссе: психіатр, який мав собі прекрасну дружину й перетворив свою клініку на притулок для багатіїв із депресією.
— У справах якого типу він вам підсобляв?
В’яр дістав свою електронну сигарету. Ніколи не пізно трохи попихкати парою.
— Ти, мабуть, знаєш, що статті 122-1 і 122-2 стосуються здорового глузду обвинуваченого на момент здійснення злочину?
— Народжуй уже.
— Юссено дозволяв нам протидіяти стратегії деяких адвокатів, коли вони хотіли «знедієздатнити» своїх клієнтів. Але ще частіше він відігравав протилежну роль.
— Не врубаюся.
— Прокуратура чимдалі більше старається прикрити свій зад, вимагаючи термінового обстеження під час затримання або негайного прибуття до суду…
В’яр говорив правду: тепер не можна заарештувати вбивцю чи ґвалтівника без виклику психіатра. Перш ніж розпочати вечірку, слід переконатися, що підозрюваний психічно здоровий, або виявити, що він потребує лікування, — тобто визначити його місце: в камері, чи в палаті.
— У ті часи я займався антитероризмом. Схопивши одного такого бороданя, ми відразу кликали Юссено, який складав звіт, що давав нам змогу обробити його. Ці грьобані екстремісти витримують які завгодно побиття й погрози, але не хімічні препарати.
Він і далі смоктав свій вейп, ніби соломинку від мате. Нарешті майстерно зварганив по філіжанці кави — шедевр для знавців напою.
— Ти маєш на увазі, що Юссено оголошував їх недієздатними? Цих парубків переправляли до відповідного закладу, де ви їх накачували?
— Авжеж. Юссено підписував висновок — і вперед. Хлопцям вводили всіляку херню, щоб розговорити. Таким чином ми зібрали чимало даних.