— Такі відомості не використаєш у суді.
— А хто говорить про суд? Ми намагалися не засудити цих виродків, а просто дізнатися імена спільників.
Софтова версія сумнозвісних таємних в’язниць ЦРУ, закладів поза будь-яким законом, де джихадистів катують, серед іншого і з використанням хімічних препаратів.
— Дай-но вгадаю: ліки виписував Юссено?
— Тих бороданів навіть клали до одного з відділень його власної клініки.
— «Феянтін»?
— Бачу, ти глибоко копнув. Інститут був пристосований для «лікування» затриманих у закритій лабораторії. Найчастіше ми мали всього кілька днів до повторної експертизи, але це давало нам час для послаблення нервів магрибця, аби змусити його вибовкати все, що він знав. Абсолютно безкарно.
Уся ця історія набувала на диво логічного звучання й відповідності чуткам, що кружляли довколо В’яра: за його позою гуманіста крився флік, упевнений у своєму хрестовому поході, без жодних докорів сумління.
Перевести розмову на інше.
— Я прийшов не викривати твої темні справи, — відрубав Ерван. — Хочу знати, чому ти стер всі офіційні дані про Ізабель Баррер, його колишню дружину, і його дітей.
— Вона чинила безлад. Цукор?
Ерван мотнув головою — цей флік розлючував його своїми салонними манерами.
— Що ти маєш на увазі?
— У 2005-му нашою маленькою системою почали цікавитися журналісти. Проти нас також об’єдналися деякі адвокати. Не можна було дозволити, щоб хтось помітив, що наш головний психіатр одружений із причинною з Шайо.[126]
— Це було не так і страшно, і хай там як, Юссено потрапив у ту аварію в 2006-му.
— Ти зовсім тупий? Ті срані адвокати могли б знову повідкривати справи, що ґрунтувалися на звітах Юссено, або скасувати вироки, засновані на зізнаннях наших бороданів, якби на картині з’явився новий елемент у вигляді міс Оглашенної. Головною перевагою нашого добродія була його репутація. Ти довіряв би снайперу, який прострілив собі ногу?
Ерван досі не був переконаний: роль психіатра у схемі В’яра здавалася йому туманною, як і значення його особистого життя в очах суду. Почекати, щоб упевнитися.
— Ти так і не сказав мені головного, — В’яр димів, ніби вождь племені сіу. — Звідки це раптове зацікавлення сімейкою Юссено?
Жодної причини приховувати від нього цей бік справи:
— Ізабель Баррер минулого тижня загинула в Парижі під колесами автівки.
— Ти тепер займаєшся ДТП?
— У останні роки вона працювала як психотерапевт під вигаданим іменем, вдавала з себе чоловіка.
— Як це пов’язане з твоїм профілем?
Ерван завагався на мить і нарешті поступився — найважливіше витягти з нього всю правду:
— Маємо вагомі причини для підозр щодо її зв’язків із Людиною-цвяхом. Вересневим серійним убивцею.
— Що за причини?
— Убивство моєї п’ятої в групі сталося в одному із її помешкань, у Лувесьєнні.
— Я в курсі.
— Злочинець може бути нашим вересневим клієнтом.
— Я думав, ти його кокнув.
— Мабуть, то був не він.
— У поліції досі такі самі дебіли.
Раптом Ерван зрозумів, по що сюди приїхав:
— У тебе є досьє на Ізабель Баррер. Спецслужби мали б серйозно покопати в її житті.
— Можливо, але я ніколи не бачив цього досьє.
Префект поставив чашку й попрямував до дверей.
Консультацію скінчено. В’яр мав вигляд нічної пташки, якого врешті-решт набувають усі фліки. Такий собі розрив у часі між ними й іншими людьми та загалом із усім банальним світом.
— Я й так забагато тобі розповів. Усе це в минулому. Юссено мертвий. Ти щойно мені повідомив, що ще одна божевільна відкинулася. Наступна! Ми вже давно перейшли до інших методів роботи з бороданями. Вони тепер не встигають опинитися в камері — відразу телефонують своїм адвокатам.
Ерван застиг біля бару. Не торкнувся до кави.
— Ти знав, що Баррер муміфікувала Юссено й двох їхніх хлопчиків у склепі на цвинтарі Ліля?
В’яр теж завмер у світлі своїх нью-йоркських люстр із долонею на ручці дверей.
— Ні.
— Знав, що вона лікувалася в ЗПП, де роками гнив Тьєрі Фарабо, перша Людина-цвях?
— Ні.
— Знав, що потім вона стала однією з лікарів того інституту?
— Нічого не тямлю в твоїй маячні. Після смерті Юссено ми трохи прибрали, ось і все. Усе, що його жіночка могла накоїти по тому, — не моя справа.
Нарешті Ерван поворухнувся — поки що він залишав цьому В’ярові таку перевагу, як сумнів.
— Знайди мені те досьє, — погрозливим тоном озвався він. — Інакше потягну тебе за яйця в 36-й.