Співрозмовник усміхнувся й випустив нову хмарку пари. Якщо він і здрейфив, то заслуговував на Оскара за приховування страху.
— Вгамуйся, — сказав він нарешті. — Ти, здається, не в тій ваговій категорії, щоб мені погрожувати. Не думай, ніби через смерть батька можеш дозволити собі що завгодно.
— Що далі я просуваюся, то більше думаю: Ізабель по самі вуха замішана в убивствах цього вересня.
— І що це значить для мене?
Ерван вирішив блефувати — й водночас молився, щоб це виявилося правдою:
— Я можу притягти тебе до відповідальності за перешкоджання слідству й приховування доказів. Ваші махінації завадили нам заарештувати справжнього злочинця.
В’яр не відповів, відчинив двері, досі дмухаючи в свою водяну флейту.
— Чекаю від тебе новин, — кинув Ерван з порогу. — Інакше, присягаюся, організую обшук на площі Бово.
Він пішов геть під сміх бобо, але цього разу в ньому звучали фальшиві ноти. Флік-лівак наклав у штанці — точно не менше за Ервана.
Ерван отримав повідомлення з Помпіду: лікарі поступово вивели Меґґі зі штучної коми, і її організм природним чином заспокоївся. Наразі вона ще не могла говорити, проте за кілька годин мала цілком отямитися. Та ендокринолог радив якнайшвидше її прооперувати. Ерван подумав, чи варто зайти до неї, перш ніж їхати додому переодягатися. Не на часі.
Вулиця Сент-Антуан. Площа Шатле. О шостій ранку над Парижем ще висіла темрява, але вже відчувалися натяки на прийдешній день: гомін сміттярів, вогні пекарень, згорблені постаті вранішніх робітників, які поспішали до станції метро… Ерван уже прийняв рішення: зібрати свою команду в 36-му для з’ясування деталей, а потім летіти до Бреста. Ляссе мав іще чимало йому розповісти…
Він повертав до Опери, коли усвідомив, що геть випустив з уваги іншу невідкладну справу — Патріка Бенабдаллаха, вбивцю Хосе Фернандеса, який чекав на нього, надійно замкнений у закладі для проблемних пацієнтів Анрі-Колен у Вільжуїфі. Допит цього психа, який колись перебував у Шарко, міг би дати йому додаткову зброю проти Ляссе — можливо, Бенабдаллах убив Плага з помсти за жорстоке поводження з пацієнтами. Не зайве спробувати. Ерван різко звернув на авеню Опера та проїхав до кінця, до самого Лувра. Напрямок — лівий берег, прямо на південь.
Якраз перетинав 13-ий округ, коли відчув голод. Можна було дати собі перепочити, перш ніж атакувати Вільжуїф. Помітив кафешку біля станції метро Мезон-Бланш. Ця іронічна назва, здавалося, ще більше підкреслювала потворність району.[127] З-за платанів виднілися незугарні будівлі, ніби цей квартал намалювали на пожмаканому папері й звели з матеріалів, знайдених на звалищі.
Ерван усівся в глибині зали й замовив кави з круасанами. Та коли їх принесли, не зміг проковтнути й шматочка. Нудота після безсонної ночі. Клубок у горлі. Тривожна перспектива зустрічі з божевільним — ще одним. Брудно-бура кава тільки й того, що обпекла язик. Почувався виснаженим, але тілом ніби пробігав слабкий електричний струм — усередині вібрувало.
Розраховував зробити тут кілька дзвінків, але в кафе було так тихо, що передумав. Кинув кілька евро на стіл і вийшов. Перший дзвінок Верні: переконатися, що Ляссе досі у своїй камері.
— Його тут уже нема, — відповів жандарм.
— Що?
— Він мав право на адвоката і на один дзвінок. До того ж, ви не надали мені реальних підстав для…
— Кому він телефонував?
— Не знаю, але за півгодини прокурор наказав мені відпустити його. Усе, що я виграв від цієї історії, — нагінка від керівництва.
Ервану слід було б вибачитися, але не мав на це ні бажання, ні часу.
— Визначили номер?
— Він захищений.
— Киньте мені есемескою.
— Кину, щойно закінчимо розмову. Коли ви прибуваєте? З огляду на ситуацію, не знаю, чи…
Скидалося на те, що Верні здався. Ерван нічого не зробив для його заохочення й жодним словом не згадав про свої останні відкриття — тінь живого Фарабо, що набувала реальних рис.
— Я зателефоную, аби повідомити час прибуття.
— Ви впевнені? Ляссе вас не…
— Я вже вам казав: є й інша причина, щоб приїхати. Я маю поховати батька.
Не встиг він покласти слухавку, як уже отримав номер, на який телефонував психіатр із Шарко після затримання. Жодної потреби відсилати на ідентифікацію. Він сам набирав цей номер дві години тому: мобільний Паскаля В’яра. На противагу тому, що розповів йому Мсьє Бобо, ця історія виявилася не такою вже й давньою, а до Юссено додався ще й Ляссе. Кубло, де сам чорт ногу зломить, перетворювалося на гадюче гніздо.