По тому Ерван зателефонував комісару Сандовалю, який керував новою облавою. Природно, війська з західного передмістя ринули на північ, густим гребінцем прочісувати Женнвільє та околиці. Кожну живу душу в уніформі поінформували, проінструктували та випустили на місце подій із зарядженою пушкою в руках. Єдиний наказ: ніякого милосердя. Поки що — жодних результатів. Ні слідів, ані доказів. Ані найменшого натяку на бодай єдиного свідка. Убивця мав дар розчинятися в повітрі.
До того ж, сценарій, за якого Тьєрі Фарабо, досі живий, утримувався в підвалах Шарко, далі переховувався в Ізабель Баррер, а тепер утікає, провалився. Нині Ерван зіткнувся зі справжнім убивцею з Лувесьєнна, тим, хто хапав камамбер руками та вкрав службову зброю Одрі, — о шостій вечора балістична служба винесла свій вердикт: кулі й гільзи із Женнвільє справді випустили з Sig Sauer SP 2022 мадемуазель Вінавскі — він мусив визнати, що супротивник аж ніяк не схожий на стариганя, якого впродовж сорока років годували психотропами. «Раджу знайти собі версію, ліпшу за прикутого до ліжка шизика, кремованого 2009 року», — сказав Фітуссі. Злочинець із пральні радше нагадував утікача в балаклаві з порту Фос або вбивцю в комбінезоні зентай у Сент-Анн.
Поки Ервану робили рентген і забирали кров на аналіз, Сандоваль приїхав до Лярібуазьєр особисто.
— Ти бачив його обличчя?
— Ні. Він був у масці, щоб не надихатися перхлоретиленом.
— Фоторобот, який ти мені перекинув, досі актуальний?
— Не впевнений.
— Мені брати його до уваги, чи ні?
— Ні.
— Значить, це не Фарабо?
— Не знаю.
— Я нічого не тямлю в твоїй справі.
— Ласкаво прошу до клубу.
Сандоваль був статечним, досвідченим, методичним фліком. Ідеально підходив для гонитви за божевільним на дорогах Іль-де-Франс. Але зіткнувшись із лихою змовою, коріння якої сягає на сорок років углиб, аж до історії, що сталася тоді в Заїрі, а нині загрожувала кланові Морванів, із привидом чаклуна в ролі головного підозрюваного, вважав за ліпше переглянути концепцію.
Ерван зосередився на об’єктивних фактах:
— Той тип був у светрі з чорним каптуром.
— А нижче?
— Спортивні штани зі смужками з боків.
— Скільки смужок?
— Це прикол?
— Три смужки — «Адідас». Одна — «Пума». Дві…
— Я не роздивився, — видихнув Ерван. — Хлопець у збудженому стані, ви зобов’язані його спіймати.
Флік засміявся, коротко й похмуро, та пообіцяв тримати його в курсі.
О сьомій вечора лікарі оголосили Ерванові добру новину: вони не знайшли ні дерматиту, ні будь-якої ознаки інтоксикації. Утім, для профілактики доведеться кілька днів приймати вугілля «Веііос» та препарати від кашлю, а також користуватися краплями для очей. Повернувшись додому, він негайно склав рапорт про невдачу в Женнвільє, намагаючись належно виправдати свої дії чи принаймні сяк-так відмазатися. Перекинув документ мейлом «тим, кого це стосується» і тепер чекав на другу хвилю шквалу прочуханів. Поки що відповіді не було.
Хай його викинуть геть чи притягнуть до відповідальності, але єдине, що він міг наразі зробити, — це назавтра вшитися й допитати Ляссе. Це його вирішальний бій: якщо нічого не доможеться з цього боку, втратить сенс боротьба проти усунення від справ. Він сподівався, що силами поліції вдасться схопити втікача, а інші профі перехоплять естафету, щоб закрити справу.
Голос Софії досі звучав у телефоні. Він не слухав її вже добрих десять хвилин. Знав цю тираду напам’ять: їй начхати, якщо Лоїка переїде потяг чи його самого зжеруть ополченці з Верхньої Катанґи. Їй важать лише діти. Але двійко малят також Морвани, і Морванів-старших просять угамуватися, хоча б для того, щоб у Міли та Лоренцо були батько й дядько в презентабельному вигляді.
Ерван посперечався для проформи. Ця розмова мала на меті лише емоційну розрядку — для Софії. Дарма, що вона народилася графинею і за будь-яких умов демонструвала незворушність на межі презирства. Нервуючи, ця пані перетворювалася на істеричну неаполітанку. Раптом вона ніби усвідомила, що марно монополізувала слухавку.