Выбрать главу

— Що?

— Цей гівнюк нас кидає, — виплюнув молодший. — У месьє рандеву.

Ґаель перевела погляд з одного до іншого:

— Приколюєтеся?

— Я орендував тачку, — Ерван показав їй ключі. — Приєднаюся до вас о другій.

Вона так здригнулася, що цигарка випала з пальців. Уже не мала достатньо сили для боротьби з холодом.

— Ця зустріч якось пов’язана з татом?

— Забудь.

Її черга вибухнути гнівом:

— Не викаблучуйся перед нами. Куди ти їдеш?

— Маю розпитати одного психіатра для свого розслідування.

— Ти не думаєш, що в нас сьогодні є важливіші справи?

— Якийсь псих досі бігає на волі.

— Я знаю ще одного такого.

Ерван підійшов до сестри впритул, і її налякала його подібність до батька. Ніби вивітрилися всі його власні риси. Залишився тільки голий скелет, викопні рештки Старого. Ця схожість усе-таки дивним чином її заспокоїла.

— Ліпше не запізнюйся, придурку.

124

— Зачекайте на мене. Я зараз.

З інтерфона на першому пропускному пункті ЗПП почувся голос Жана-Луї Ляссе. Ерван не так усе уявляв. Після затримання та кількох допитів він би добре подумав, перш ніж погоджуватися на ще одну розмову.

Чекав на паркішу, обмірковуючи новину, що стала сенсацією минулої ночі: історія з оральним зґвалтуванням його брата на пагорбах Ф’єзоле. Макаронники можуть зачекати. Зараз головне — слідкувати за Лоїком. Його раптове захоплення вогнепальною зброєю не обіцяло нічого доброго. Після Ґаель, яка погралася в поборницю справедливості в лозаннському готелі, Лоїк вочевидь готувався зробити те саме з флорентійськими мафіозі. Це вже гра не семи родин, а семи самураїв.[137] Коли вже вона скінчиться?

Софія на ніч не залишилася: згадка про італійське жахіття вбила будь-яку пристрасть. Ерван відмовлявся уявляти собі цю виставу з його племінниками в перших рядах. Не міг і дозволити цьому новому болю себе заполонити — намагався позбутися його, переконуючи себе, що Лоїк, урешті-решт, був бісексуалом, часто бавився з вогнем, себто з коханцями, хворими на СНІД чи гепатит С. Накачаний заспокійливим, і не тямив, мабуть, що з ним відбувалося. Дурниці.

Ерван цілу ніч промивав собі очі й ковтав активоване вугілля. Попри осоружну загальмованість (лікарі попередили: перхлоретилен має ще й наркотичну дію), так і не зміг поспати. О третій по півночі зібрав зошити з нотатками про обидва розслідування, вересневе й конґолезьке, додав до них фотографії, звіти, протоколи, прикріплені до справ, заклеїв усе це в пакети для заморожування та сховав свій скарб на паркінгу поряд із будинком. Готувався до гучного обшуку від В’яра (або ж таємного трусу — на вибір) для конфіскації всього, що могло стосуватися їхньої таємничої програми й участі держави в цьому лайні.

— Чого вам іще?

Жан-Луї Ляссе стояв за парканом ЗПП, тримав руки в кишенях свого дафлкота. З-під нього визирали ультрамариновий блейзер і тонка смугаста краватка: прекрасний Ж.-Л. у всій своїй оксфордській красі.

— Маю ще кілька запитань.

— Ви вже й так мені їх чимало поставили.

— Я говорив із Паскалем В’яром.

Жодних ознак подиву: високе чоло, брови-батоги й чуттєві губи. Мабуть, цьому психіатрові часто казали, що він схожий на Домініка де Вільпена або Річарда Ґіра. Кожен комплімент він, певно, сприймав без подиву, майже скрушно.

— Усього цього для мене більше не існує.

Ерван став перед ним. Наближалися охоронці з пропускного пункту, готові захистити господаря. Через мряку все довкруж нагадувало пап’є-маше.

— Послухайте мене уважно, Ляссе, я не повторюватимуся. Три дні тому якийсь псих в дикунський спосіб зарізав лейтенантку з моєї групи. Учора ввечері він поранив ще одного мого підлеглого і вбив робітника, який став у нього на шляху.

Ляссе це помітно вразило: вочевидь він був не в курсі.

— За кілька годин я ховаю батька, — вів далі Ерван. — Його дружина от-от до нього приєднається, — він більше не міг вимовити слів «моя мати», — а я, певно, вже втратив роботу. Повірте, якщо ви просто зараз не погодитися бодай на якусь співпрацю, падаючи, я захоплю вас із собою, і падати буде боляче.

Старий чепурун трішки потупцяв на вогкій землі — мало не танцювальні па. Нарешті він підняв комір свого пальта й кивнув на паркувальний майданчик.

— Візьмімо мою машину.

Ані пари з вуст під час поїздки. Краєвид за двірниками плив переплетеними патьоками. Ерван міркував, чи не збирається Ляссе скинути його з урвища, віддати одному зі своїх створінь, розлюченому шизикові, по горло напханому невідомими речовинами, — або ж просто собі здати жандармам.

вернуться

137

Настільні ігри з картками: мета першої — зібрати в себе всі картки однієї сім’ї, другої — перемогти бандитів. Гра «Сім самураїв» заснована на однойменному фільмі Акіри Куросави.