— Ви мене заарештуєте? — він мовби відстежив думку майора.
— Наразі ні: ви ще можете мені знадобитися. Але я не забуду про вас, коли настане час підбиття підсумків. Ви потонете, попри всі ваші зв’язки. Навіть раджу вам попередити своїх друзів: я дістануся й до них.
— Зрозуміло.
— Вам уже якийсь час нічого не зрозуміло. Ви закінчите життя пліч-о-пліч зі своїми пацієнтами, за ґратами.
— Ви не збагнули, що залежить від…
Психіатр не договорив: Ерван схопив його за лацкани дафлкота і притиснув до стовбура сосни.
— Стуліть писок, поки я й справді не розсердився! — заволав він зненацька. — У цій історії мене дивує тільки те, що я досі не розтрощив вам череп об камінь, мов крабовий панцир, отут, просто зараз.
Ляссе вистачило сміливості, щоб навіть посміхнутися.
— Ви цього не зробите, — прошепотів він. — Ось у чому різниця між людьми на кшталт вас і Фарабо. Приборкання, яке я намагаюся здійснити за допомогою…
Ерван з відразою відпустив психіатра й відступив на кілька кроків, щоб не чути його слів.
— У моменти просвітління, — Ляссе йшов за ним, — Фарабо часто говорив про вашого батька. Казав, що з нього вийшов би видатний нґанґа.
Ерван став як укопаний: не очікував такого підлого удару під дощем, під кронами сосен.
— Він розповідав мені про Променисте містечко, — не вгавав психіатр, — і про квітневу ніч, коли Ґреґуар Морван потрапив до іншого світу. Він згадував молоду жінку, свастику, яку ваш батько вирізав на…
— Стуліть, блядь, пельку!
Ерван підняв кулак і зупинився саме тієї миті, коли в небі загуркотів грім, відлунюючи ніби зусібіч одночасно.
— На вашому місці, — незворушно підсумував Ляссе, — я не переймався б так через Фарабо.
— Чому?
— Гадаєте, що шукаєте його, але насправді це він іде вашими слідами. Він вистежить вас за кілька годин.
Ерван проминув Пемполь і повернув у напрямку мису Арквест, а далі поїхав уздовж узбережжя, дивуючись, куди могло заховатися море. На Лазуровому березі неможливо ігнорувати близькість Середземного моря. А тут нереально помітити Ла Манш, поки він не вигулькне у вас під носом. Затоплена зелом сільська місцевість, якою він проїздив, могла бути й Лімузеном чи Альзасом.
Більше не хотів міркував про розслідування — забагато інфи, забагато божевілля. Поки що Ервана турбувало єдине: як не запізнитися на похорон. Уже 14-та, а він навіть не знає розкладу поромів на Бреа.
Як і передбачалося, море зринуло, коли він був лише за кілька метрів від Арквеста. Один поворот — і зненацька перед ним розгорнувся весь обшир. Ліворуч — грифельні хвилі до самого обрію, праворуч — шорстка мов напилок гранітна скеля. Захмарене небо, дрібний дощ: усе чисто, мій капітане. І все ж таки, дещо виділялося: пристань, яку обступили бар, готель і сувенірна крамничка, взяли в облогу кілька фургонів жандармерії та фліківських тачок із розпізнавальними знаками. Крюшо,[140] здавалося, очікували наступного порому чи то пак найпершого ворога суспільства на його борту.
Ерван залишив машину вгорі, на паркуванні, й пішки, дрібними кроками спустився до берега з рюкзаком на плечі. Що знову сталося? Чому тут стільки людей в однострої? Наблизившись, здивувався ще дужче: всією цією тусовкою керував Паскаль В’яр власною персоною. Нема чого розвідувати далі: ця почесна варта призначалася йому. Паризький префект вочевидь гадав, що похорон уже скінчився й що Ерван не забариться з поверненням на континент.
— Це ти по мене приїхав? — загукав він до В’яра.
У погляді бобо прочитав підтвердження власної гіпотези.
— Я боявся тебе пропустити.
— Якого хріна ти тут робиш?
— Надані мені владні повноваження дають підстави для твого затримання о… — він зиркнув на годинник, — чотирнадцятій сорок. Згідно зі статтею 603-2, ти можеш повідомити про це одній людині. Ти також можеш зв’язатися з адвокатом…
У своїй стьобаній китайській куртці, тибетській шапочці та полотняних штанях кольору хакі з бічними кишенями В’яр нагадував професора, який розмовляє з кимось на сходах університету. Ерван розумів, чому він узяв з собою купу людей: щоб надати бодай трохи серйозності великій сцені арешту.
— З яким обвинуваченням?
— Якраз їх, — Паскаль ледь нахилився вперед, — мені вистачить на всю зиму. З чого б його почати? Із твого дружнього візиту до мене додому? В офіс? Побиття й завдання тілесних ушкоджень офіцерові поліції? Твоя спецоперація у пральні «Domanges»? Нелегальний допит Патріка Бенабдаллаха? Можна сказати, що після повернення з Африки ти часу не гаяв.
140
Жартівлива назва жандармів, яка пішла від імені головного героя комедії «Жандарм із Сен-Тропе» з Луї де Фюнесом.