Ерван із зусиллям поворухнувся. Вже буквально здихав від спеки під бинтами. Де Лоїк? Що він втовкмачив собі в довбешку? Що досі було не так у цьому розслідуванні? Ерван спробував випростатися й відчув укол гострого болю. Можливо, через поранення. Можливо, через усвідомлення: брат, читаючи записи, знайшов деталь, яка гальмувала весь механізм.
І вирішив владнати справу власноруч.
Спиною стекла цівка поту. Перед очима в Ервана пролітали картини вулканів, розплавленої лави, рідкого вогню. Він танув на подушці, і його мозок витікав через вуха. Зосередься. Пригадай кожен доказ, кожне свідчення, кожну подію. Знайди те, що вийшло з ладу…
Думки стали в’язкою масою, і ніяк не вдавалося зліпити з них визначену форму. Тіні, обриси, підозри, але жодного точного факту, жодної помітної деталі. З надлюдським зусиллям він наважився в найменших подробицях відтворити всю історію, але в зворотному порядку, від кінця. Зосередився на останньому допиті Жана-Луї Ляссе — фінальній події перед різаниною в Бреа. Прокрутив у голові зізнання психіатра, його розповідь про вакцину й хімічні досліди на скаліченому мозку Фарабо. Він…
Раптом у глибині печі щось зблиснуло. Під час їхньої розмови Ляссе згадував про вбивство Каті Фонтана, стверджуючи, ніби йому про це розповів Фарабо: «Він згадував молоду жінку, свастику, яку ваш батько вирізав на…». Ерван тоді перебив його і пригрозив ударити, але випустив з уваги головне: Тьєрі Фарабо, можливо, й розповідав йому історію Каті (принаймні те, що знав сам), але в жодному разі не міг згадувати свастику, вирізану на її чолі.
З однієї простої причини: ця деталь була йому невідома.
Ніхто не знав про цей поріз — Меґґі замаскувала його під іншими ранами, яких нібито завдала Людина-цвях. Ніхто, крім Ґреґуара Морвана, Меґґі де Крефт і… Мішеля де Пернеке.
Попри морфій, Ерван ще більше зосередився. Єдина гіпотеза могла пояснити цю невідповідність: Ляссе та Мішель де Пернеке були однією людиною. Після етапу гальмування — ні, неможливо, надто очевидно, надто дивно — на Ервана вилився потік збігів і подібностей між двома персонажами. Вік, зовнішність, професія. Ґреґуар і Меґґі стверджували, що де Пернеке й далі працював у Бельгії та помер у дев’яностих, але що вони насправді знали про це?
Ерван відчув запаморочення. Намагання чітко мислити під наркотиком цілковито виснажило його. Неможливо уявити собі наслідки такого сценарію. Помста в далекій перспективі. Дослідження, які під прикриттям наукового прогресу мали на меті інше: воскресіння Фарабо й знищення клану Морванів.
Ідея звести рахунки з Ляссе завжди спокушала його, але тепер, прикутий до ліжка, що він міг зробити? А головне, що мав на думці психіатр? Якщо Ерван має рацію, якщо де Пернеке і Ляссе — одна й та сама людина, чи передбачало це останній акт? Ще одну пастку?
На цій думці він помітив одну суттєву відмінність між двома чоловіками: де Пернеке був боягузом, який ніколи не наважився б перейти до дії (саме Меґґі пошматувала Каті), Ляссе ж, навпаки, здавався загартованим типом, який не боїться фізичного насильства. Як пояснити цю метаморфозу? Звичка, вік? Вживання якогось наркотику чи препарату, який сам винайшов?
Його тілом пробігли колючі струмочки: прекрасний Ж.-Л. упродовж кількох десятиліть працював над проблемою насильства. Вдавав, ніби хоче навчитися стримувати його — але, можливо, досліджував інші шляхи, наприклад, вивільнення власної агресії…
Найгірше те, що Ерван ні в чому не був упевнений і не міг ні поворухнутися, ні навіть зателефонувати — та ніхто б йому й не повірив. У цій чорній кімнаті він був більш ніж мертвим — живцем похованим. Він заплющив очі — повіка до повіки, пітьма до пітьми — та почав молитися за Лоїка.
Виїхавши після півночі й дотримуючись обмежень швидкості, він дістався Бреста близько сьомої ранку. І мови не було про те, щоб узяти «Астон Мартін»: обмежився «Ауді A3», якою колись їздив на роботу.
GPS. Локірек. Готель на березі моря. Біла будівля на кілька поверхів, сині віконниці, зелений газон. У це міжсезоння заклад працював у послабленому режимі — здавалися лише кілька номерів: Лоїк не вередував. Сказав, щоб неодмінно розбудити о дев’ятій. Поки заселявся, обличчя без перестанку сіпалося й кривилось. Молода жінка на рецепції скоса поглядала на нього: час прибуття, мертвотно-бліда пика, гарячковість — від Лоїка тхнуло проблемами. Навіть запропонувала викликати лікаря — він злісно огризнувся й настирливо повторив: