— Людовік Перно?
— До нього було важко дістатися. Для такої нагоди Ерік Катц знову став жінкою. Саме вона вколола йому снодійне. Я прибув на жертвоприношення.
— У його крові не знайшли слідів хімічних препаратів.
— Це моя професія. Визнай, я точно знаю характер речовин, які застосовую, і сліди, що їх ці речовини залишають в організмі.
У голові Лоїка один за одним змінювалися кадри. Спокусливий психіатр та його асистент(ка), яка забальзамувала власного чоловіка й дітей. Убивча сила, вивільнена препаратом із протилежною дією. Маніпуляції з нейронами, які в реальному житті призвели до хвилі жаху…
— Ґаель у Сент-Анн, — кинув він, ніби наркоман, який вимагає нової дози.
— Я мав наближатися до Морвана концентричними колами, ніби змія. Убивство твоєї сестри було вирішальним етапом, але я недооцінив це дівчисько. Ґаель справді була дочкою свого батька. Божевільніша й войовничіша за будь-якого фанатика.
Лоїк здригнувся. Ґаель. Її сила, її тендітність — усе це втрачене назавжди. Тепер йому пекло в очах — від сліз. Повернися до фактів. Не марнуй сили. Його завдання полягало в тому, щоб у режимі реального часу співставити нотатки Ервана та зізнання Ляссе. Переходь до Людини-цвяха.
— Якою була роль Фарабо? Навіщо повертати його з Бельгії?
— Коли твій брат приїхав допитати мене, я зрозумів, що йому потрібен винуватець. У мене з’явилася ідея дати йому те, що він шукає.
— Коли саме ви привезли його?
— У суботу 15 вересня, після повернення з Марселя.
— Це були ви у Фосі?
— Кожну жертву слід було принести за всіма правилами, з африканськими цвяхами. Тієї ночі я приїхав зламати контейнер і натрапив на твого брата. Простий збіг. Повернувшись до Шарко, я усвідомив, що можу вбивати й далі за однієї умови — що за рахунками сплачуватиме хтось інший.
— Згідно з нотатками Ервана, нападник із порту Фос — незрівнянний бігун.
— В університеті я був чемпіоном. Тренувався все життя. Не кажучи вже про «Фармакон» і його роль допінга.
Лоїк змінив тему:
— Коли ви випустили Фарабо на пасовисько?
— Я й не випускав. Просто тримав його під рукою в Лувесьєнні, на хаті в Ізабель. Вона займалася тим, що стримувала його в очікуванні моїх вказівок. Урешті-решт, він був мені не потрібен. Твій брат спершу займався чотирма реципієнтами, яким спала чудова ідея зачинитися в будинку й влаштувати стрілянину, в результаті якої вони загинули…
Лоїк подумав про численні збіги, які привели Ервана до помилки: олімпійська форма вбивці з Сент-Анн, яка вказувала на бігуна-чемпіона Жозефа Ірісуанґу, комбінезон зентай, який нагадував фетишистські вечірки Лартіґе… Інші випадковості: Себастьян Редліх — партнер зі стрільби Перно, Анн Сімоні, послідовниця Лартіґе… Так і справді можна збитися зі шляху.
— Сране диво, — прокоментував Ляссе зі свого боку. — І ніби цього було недостатньо, з капелюха вискочив ще один фанатик: Філіпп Кріслер, маленький помічник із тіні. Фарабо, без сумніву, залишив по собі цілий почет зі схиблених.
Лоїк не зводив погляду з цього високого чоловіка з вишуканими манерами й звабливою посмішкою. Якщо придивитися пильніше, можна розгледіти фальш. З-під позолоти спокусника щомиті прозирало божевілля.
— Чому ви не замочили Фарабо, коли справу закрили?
— Через обережність. Я ще не порішив Морванів. Слушної миті мені знадобився б підставний злочинець. Я почекав, поки все вляжеться, і скерував Ізабель слідами Ґаель. Хотів скористатися від’їздом сильних чоловіків клану в Африку, щоб знову взятися до справи помсти.
— Дякую за таку думку про мене.
— Усі знають, що ти слабак і боягуз. Цікаво, чим ти накидався, щоб отак, сторчголов, у вовчу пащеку…
Не можна дозволити йому це обміркувати.
— Але Ізабель Баррер померла, а Ерван повернувся, — правив своєї Лоїк.
— Я міг би викрутитися, але все зіпсувала та флікиня, яка навідалася в Лувесьєнн. ДНК Фарабо була по всьому будинку. З наступного ж дня Ерван повернувся до Локірека. І все почалося знову. В’яр, який боявся, щоб ніхто не дізнався про участь уряду в усьому цьому бедламі, влаштував убивство Хосе Фернандеса, санітара, який забагато знав. Але головною проблемою було те, що Фарабо втік.
Лоїк зрозумів іншу деталь останнього акту:
— Ви йому допомогли?
— Він зв’язався зі мною. Потребував ліків. Це я підказав йому, щоб ішов до пральні в Женнвільє. Я подумав, що він міг би завершити справу. Зрештою, чому б і ні? Справжня Людина-цвях підхоплює естафету…