Утім, Кетца ніколи не забував, наскільки доленосною є його місія. Він убачав своє завдання не просто у пізнанні таємниць Нового Світу, а у складанні плану майбутнього завоювання. Саме тому син Тепека конче потребував дізнатись, якою військовою силою володіють місцеві мешканці.
За перший день перебування на новій землі Кетца та його люди зробили чимало відкриттів. Повернувшись на корабель, захований у безлюдній потаємній затоці, Кетца та Маоні, його права рука, почали складати мапи. Потім вони перелічили хоч якось значущі події, які бачили, й поділилися першими здогадами. Безсумнівно, найважливішим бойовим ресурсом тубільців були коні. Використання таких тварин наділяло їх безліччю переваг: швидкість пересування, більша висота, а отже, й більша дистанція із супротивником на полі бою. Кінь здатний не лише везти із собою вершника, а й тягти воза з кількома пасажирами, поза тим, у возах можна перевозити продукти та інший вантаж. Але не лише коні видалися їм дивиною, а й вози, — радше, колеса на тих возах. У володіннях Теночтитлана й сусідніх народів товари перевозили тамеме — люди, чия робота була у тому, щоб переносити вантаж на спинах. Поля на їхній батьківщині теж орали вручну; але тут усю важку працю виконували тварини. Кетца все дивувався й разом з тим докоряв собі за глупство — як же він сам не додумався до такої простої, але важливої речі, як колесо! Юнак згадував, що був за крок від такої вигадки, але, можливо, саме тому не здійснив свого задуму. Його календар, найдосконаліший за всі календарі, був — саме так — колесом! Якщо прибрати всі символи та розрахунки, зважаючи лише на форму, нехтуючи складним концептуальним змістом, цей науковий витвір не одрізнити від грубих дикунських колес, які уможливлюють перевезення важких речей при докладанні незначних зусиль і з більшою швидкістю. Але якщо добре помізкувати, — так міркував Кетца, — колесо загалом річ знайома для мешиків, адже чимало зроблених ними вручну предметів відтворюють форму колеса. Й знали вони про переваги перекочування предметів, про що свідчили валки, за допомогою яких їхні предки переміщали брили, з котрих зведено піраміди, що зараз підпирають небеса. Й тоді син Тепека збагнув, у чому заковика: мешики так і не здогадалися поєднати ці два предмети — диск та коток, тобто колесо та вісь.
Маоні був переконаний, що ці витвори прислужаться їхньому майбутньому: якщо цивілізації, що походять від «мудрих людей» — альмеки, тольтеки, мешики, таїни, уастеки, мешканці озера Тешкоко й решта племен з Долини, — поєднають свої знання з відкриттями, які зроблено під час експедиції у Новий Світ, як-от колесо, кінь, віз, то підсумок таких знань зробить їх непереможними. Але для цього треба було об’єднати народи долини Анауак та чимало інших народів. Утім, Кетца був свідомий того, що такий задум важко здійснити, адже історія цих племен — то історія розділення, протистояння та воєн.
Маоні запропонував Кетці збудувати ще один корабель, який спроможний прийняти на борт кілька пар коней та решту дивини, що стануть у нагоді тлатоані. Якщо мешики почнуть розводити коней від нащадків тутешніх тварин, завезених в Теночтитлан, незабаром вони матимуть вдосталь тварин, які стануть важливою допомогою у військовій справі.