Кетца був присутній при остаточному створенні земної сфери. Поєднавши власні карти з картами білих людей та доповнивши їх малюнком, який щойно створили чарівні руки Кейко, Кетца ставав першою і єдиною людиною, перед очима якої постане цілковите відображення Землі. Жодного золота чи срібла, ніяких прянощів не вистачить, щоб розплатитися за таке знання. Людина, яка володіє такими картами й могутнім військом, зможе заволодіти світом.
Довершивши свій дивовижний малюнок, Кейко накреслила маршрут, яким поєднується східний край землі, Сипаго, із західним — Севільєю. Ця лінія розкреслювала води, створюючи щось на зразок чоток, намистинки яких мали назви Хінг’янг, Толоман, Петан, Каїл, Семенат, Аден, Вавилон, Александрія, за ними — Егейське море, біля самісіньких воріт моря Середземного, і наприкінці шляху вимальовувалися обриси Іберійського півострова.
Таким маршрутом користувалися пірати та багато купців, шлях не був таємним, але пройти ним могли лише ті, хто поукладав угоди з військом Магомета й безліччю ватаг Близького та Далекого Сходу, які перекривали дорогу мандрівникам. Кетца не міг показати цей шлях як новинку. І тоді він накреслив маршрут набагато південніше, майже біля краю світу. Відверто кажучи, син Тепека домалював цей вигаданий край зображеннями вихорів, прірв та чудовиськ. Кетца лише переніс на папір найпрадавніші жахіття тубільців, які гадали, що світ — то площина, яка зненацька спадає у прірву. А поза тим він додав ще один застережний захід: Кетца не лише позбавив карту обрисів своєї батьківщини, але й заповнив простори Атлантичного океану нескінченними бурями, проваллями, морськими драконами й вогняними мурами. Так Кетца забезпечував собі переконання, що жоден мореплавець не опиниться поряд з межею, за якою води падають у прірву, а отже, він особисто стане тим нахабним капітаном, керманичем флотилій, котрі наважаться поплисти у цей бік, і тоді він стане просто-таки незамінним. Поза тим, жахливий краєвид на заході його карти віднадить найсміливішого адмірала від бажання кидатися у цей океан, сповнений небезпек, а значить, дорогу на Теночтитлан — принаймні на деякий час — буде закрито.
У білого вождя від хвилювання руки затрусилися, коли він узяв карту з накресленим на ній маршрутом в Індії і навіть далі — до самого Сипанго! Але згодом на його обличчі проступило вагання: скільки ж небезпек чатувало на цьому шляху. Утім, ось просто перед ним стоїть капітан, який не лише спромігся подолати всі небезпеки, але й ладен знову повторити свій подвиг, поєднавши Схід та Захід. Касик був у захваті й навіть пообіцяв молодому мореплавцеві аудієнцію особисто з королем. Певна річ, обіцяв він не через добродушність, а тому, що правитель Уельви найперше потребував гарантій, що чужинець не продасть свою таємницю португальцям.
Кетца добувся однієї з найголовніших своїх цілей — потрапити у самісіньке серце ворога.
9
Ім'я Бога
Дорогою до столиці королівства Кетца побував у багатьох провінціях. Й ось що він пізнав у цій подорожі: те, що білий вождь називав Іспанією, насправді було поєднанням різноманітних народностей, які навіть спілкувалися різними мовами. На території, яка поступалася розмірами країні мешиків і народи якої здебільшого розмовляли науатлем, було стільки мов, скільки син Тепека зроду не чув. Основним чинником, який гуртував їх, певно, була війна з військом Магомета — тривала боротьба з маврами, які оселилися на півострові на багато віків. Протистояння спільному ворогові, мусульманам, створило національну спільноту, яка за інших обставин ніколи б не виникла. Загалом, безкінечна ворожнеча між цими племенами не вщухає і дотепер. У своїх нотатках Кетца записав, що найважливіше стратегічне правило підкорення цієї території таке: «Точтлан, що зветься тубільцями Іспанія, — це штучний союз різних королівств, які мають мало спільного між собою. Навпаки, ці народи сповнені затаєною неприязню одне до одного — таємною, наче життя всередині насінини, яке завжди готове прорости назовні. Найперше, що треба зробити, щойно висадиться наше військо, — це розбурхати давню ворожнечу і зламати цю хистку єдність». Міркування Кетци були правдивими не лише щодо іспанців: маври, які в той час перекривали торговельні шляхи на Схід (джерело найбільших скарбів), припустилися тієї ж помилки, що й народи, які вони підкорили: братовбивчі війни племен, що змагалися одне з одним, призвели до жорстоких поразок у війні з іспанцями.