Одужавши від недуги, шаман набуває якісно нових психологічних властивостей. Перехід до іншого психічного рівня майже ніколи не минає без душевних криз різного ґатунку. Їхні симптоми можуть змінюватися залежно від типу особи і її зрілості. У своєму дослідженні Роджер Волш показав відмінності шаманства від інших психопатологічних явищ (епілепсія, істерія, психози, шизофренія), окультних та езотеричних практик (медіумізм, переживання навколо смерті) і провів культурні порівняння з йогою, буддизмом, містеріями[58].
Мірча Еліаде теж вивчав шаманство з позицій психології. Він схильний уважати його виявом психіки, що перебуває в стані кризи або навіть регресу, а тому співвідносить шаманізм із деякими «ненормальними» психічними станами. Але він свідомий того, що визначення шаманства як психічної хвороби є неприйнятним, адже тут ми торкаємося феноменів, що стосуються потаємних сфер людського буття. Людина релігійна перебуває на тому рівні, де їй відкриваються фундаментальні передумови її існування: самотність, недовговічність, ворожість навколишнього світу тощо[59].
Складний процес становлення шамана неодноразово діставав спрощених характеристик. Досить часто їх називали «психотиками» чи «душевними дикунами», які буцімто мають примітивний розум. Але спростування такого підходу можна знайти в Люсьєна Леві-Брюля. Він запровадив поняття мислення «первісного» на позначення раннього етапу його розвитку, коли формування логічних законів ще не завершилося. За цих обставин природні й соціальні ситуації усвідомлюються як процеси, що відбуваються під заступництвом і за протидії незримих сил.
Леві-Брюль не пов’язує первісний тип мислення винятково з ранніми етапами формування суспільства і припускає, що його елементи виявляються у повсякденній свідомості й у більш пізні періоди. Можливо, він таки суттєво перебільшував винятковість до-логічного мислення, оскільки психопатологи вже спостерігали схожі вияви у хворих, які страждали на розлади психіки. Треба зазначити, що вислів «пралогічне мислення» іноді розуміють як «алогічне», вказуючи, що начебто воно геть непридатне для усвідомлення будь-чого. Та все ж архаїчна людина подає численні приклади самодостатньої організації власного життя. Й не потрібно думати, що вона чимось суттєво обділена, порівняно з нами. Безперечно, первісне мислення відрізняється від сучасного. У ньому звертається увага здебільшого на надприродні чинники, дія яких відчувається заледве не всюди, і немає характеристик, які властиві нашому способові мислення, приміром, коли понад усе воліють уникати суперечностей. Саме тому нам часом так важко прослідкувати за ходом цього міркування[60].
Інший антрополог, Клод Леві-Строс, використовуючи матеріали з міфології, теж досліджував психічні процеси людей архаїчного суспільства. Дослідник дійшов висновку, що первісне мислення годі хоч якось уподібнювати сучасному спекулятивному розумові. Його так само не треба вважати чимось на кшталт примітивної ментальності. Воно — першооснова мислення. Магічне мислення, якщо й утворює систему, то, радше, рівнобіжну з науковою. Для того, щоби пояснити феномен первісного мислення, Леві-Строс запроваджує термін «бриколаж» (bricolage). Смисл полягає в тому, аби виразити дещо за допомогою сукупності чудернацьких засобів у спробі оминути лінійне, логічне мислення[61].
Та повернімось до шамана. Загалом палітра його поведінки дуже неоднорідна. Варто зазначити, що в ній дозволено виокремити щонайменше кілька показових моментів. Передовсім, це — кризовий стан, який загострюється під час ініціації, та різноманітні способи «потрапляння» в змінені стани свідомості. Шаманська ініціація передбачає досвід «вмирання» чи «смерті», тоді спочатку виникають видіння розтинання власного тіла, а згодом, коли шаман знову воскресає — міфічне переродження його духу. Після ініціації триває ритуал камлання, за допомогою якого шаман входить у транс. Ця процедура застосовувалася з метою звільнення душі від тілесної оболонки і відпускання її у мандрівку іншими світами, де вона повинна знайти духа, який негативно впливає на людей та їхній світ. Шляхом домовленості або боротьби з духом душа повинна була примусити його відмовитися від того підступного наміру.
60
Леви-Брюль Л.