Юрієве бажання збулося. Він допоміг своєму Святому повернутися. Цікаво, чи молодий чернець пожертвував собою добровільно? Залюбки? А може, в останні, наповнені вогнем і жахом миті він благав зберегти йому життя? Зоя знала, що не варто чекати милосердя від Беззоряного Святого. Дарклінґ не завдавав собі клопоту відповідати на молитви.
Ніколаї помітив ці зміни в повітці, де вони знайшли собі притулок, поки Зоя їздила до Крибірська.
— Дозволь мені вбити його? — попросила дівчина, побачивши, що сталося. — Тіло поховаємо тут. Ніхто ніколи не дізнається, що він… — Їй забракло слів. «Він повернувся». Зоя не спромоглася промовити ці слова вголос. Вона просто відмовлялася це робити.
— Якщо ми його вб’ємо, мені, напевно, ніколи не вдасться позбавитися демона, що оселився всередині, — нагадав Ніколаї. — А на нас чекає війна. Доведеться зосередити всі наявні ресурси.
Чернець повертався до Ос Альти із кляпом у роті, та від самого виразу його знайомих сірих очей Зої кортіло скрутити йому шию.
Ніколаї наполягав, що їм удасться скористатися Дарклінґовою силою. А Зої понад усе хотілося знову побачити, як він горить. Отже, доведеться почекати. Вона буде терплячою. Звір у неї всередині знав, що таке вічність.
Тепер Зоя подивилася на Женю, котра затискала рота пошрамованими руками, на розлюченого Толю, на Тамар із сокирами напоготові. Подивилася на свого короля й жінку, котрій судилося стати його дружиною.
«Ми — дракон, і ми дочекаємося вдалої миті».
— Скільки давніх друзів зібралося в одному місці! — озвався Дарклінґ вустами відданого довірливого хлопчиська, чергового дурника, що полюбив його. — Як приємно повернутися додому!
Подяка
Передовсім хочу подякувати моїм читачам, новим і давнім, котрі уможливили продовження моєї подорожі Гришаверсом. Я й мріяти не могла про кращих супутників.
Численні подяки моїй розкішній команді з видавництва «Imprint»: моїй винахідливій редакторці Ерін Штайн, яка дозволила мені продати їй цю книжку за обідом на Комік-коні в Сан-Дієґо; головнокомандувачкам-дизайнеркам Наталі К. Соуса та Еллен Дуді, Джонові Морґану, Ніколь Отто, Реймондові Ернесто Колону, Мелінді Акелл, Дон Раян, Веслі Тернер та Джессіці Чанґ. Я б розгубилася без геніального загону спецпризначення MCPG — Маріель Доусон, Морґан Дабін, Моллі Елліс, Терези Феррайоло, Джулії Ґардінер, Кетрін Літтл, Кеті Галата, Люсі дель Пріор, Еллісон Верост, Мелісси Зар, команди «Затятого читання», Дженніфер Ґонзалез і відділу продажів, Крістін Дулані та завжди безстрашного Джона Яґеда.
Моя щира любов та вдячність родині «New Leaf Literary»: Пої Шахбазяну, Гіларі Пічон, Девінові Россу, Джо Вольпе, Катлін Ортіз, Мії Роман, Вероніці Ґріджалві, Абіґейл Донаг’ю, Келсі Л’юїс, Кассандрі Бейм і, звісно, Джоанні Вольпе, яка вела мене за ручку й оберігала мене на кожному повороті. А особлива подяка Меліссі Роґал — убивці велетнів.
Я хочу подякувати Голлі Блек і Сарі Ріс Бреннан за неоціненні відгуки на ранні чернетки цього рукопису; Морґан Фахей, яка супроводжувала й підбадьорювала мене під час написання останньої чернетки; Рейчел Мартін, яка запропонувала керівництво й підтримку в роботі над кінцевим варіантом; а ще Робін Бейкон, яка готує вбивчий пиріг і розкішну «Запечену Аляску»5, Зіґґі, людині-ядру, котрий змушував мене від душі реготати, Ерін Дафферн, яка допомагала мені рухатись далі, навіть коли дуже-дуже хотілося зупинитися. Також дякую Мері Лу, Рейнбоу Ровелл, Робін Вассерман, Кассандрі Клер, Сабаї Тагір, Робін Ла-Феверс, Деніелеві Хосе Олдеру, Керрі Раян, Крістін Патрік, Ґретхен Мак-Гіл, Джулії Коллард, Надін Семерау, мережі «Петті Паттіс» (нехай тривалим буде їхнє правління) й Ерікові за всі їхні «алоха».
Дякую Емілі, Раянові, Крістін і Семові за всю любов і терплячість і моїй дивакуватій дивовижній мамі, яка пережила всі мої шторми.
5 Десерт із морозива й бісквіта.