— Венсе, заходь, — крикнув містер Вайлд.
Той підвівся і повільно наблизився до нас. Я ніколи не забуду обличчя, що повернулося до мене в той момент, коли світло з вікна впало на нього.
— Венсе, це містер Кастейн, — промовив містер Вайлд. Не встиг він договорити, як чоловік кинувся на підлогу перед столом, несамовито волаючи:
— Господи! О, Господи! Врятуйте мене! Пробач мені! О, містере Кастейне, тримайте цього чоловіка подалі! Ви не можете, ви не можете бажати цього… Ви не такий, врятуйте мене! Я геть зламаний, я був у божевільні, а тепер — коли все майже налагодилось, коли я забув Короля, Короля у Жовтому… Але я знову збожеволію, я збожеволію…
Його голос перейшов у задушливе хрипіння, коли містер Вайлд стрибнув на нього і стиснув своєю правицею шию чоловіка. Венс важко гепнувся на підлогу, а містер Вайлд знову швидко видерся на крісло і, потираючи спотворені вуха обрубком лівиці, обернувся до мене і попросив передати йому облікову книгу. Я зняв її з полиці. Він розгорнув її та після недовгих пошуків охайно списаними сторінками самовдоволено прокашлявся й вказав на ім’я Венса.
— Венс, — зачитав він, — Осґуд Освальд Венс.
Почувши своє ім’я, чоловік на підлозі підвів голову й повернув своє зведене судомою обличчя до містера Вайлда. Його очі були налиті кров’ю, губи розпухли.
— Звернувся двадцять восьмого квітня, — продовжував містер Вайлд. — Рід діяльності: касир Національного банку Сифорт, відбував термін у Синг-Синг[21], звідки був переведений до психіатричної лікарні для злочинців. Помилуваний губернатором Нью-Йорка і виписаний з лікарні дев’ятнадцятого січня 1918 року. Репутацію зіпсовано у Шипсгед-Бей. Плітки, що він живе не тільки на легальні прибутки. Відновити негайно. Винагорода: тисяча п’ятсот доларів. Примітка: привласнював суми, що сягають тридцяти тисяч доларів, з двадцятого березня 1919-го. Має чудову родину, міцно стоїть на ногах завдяки впливові свого дядька. Батько — президент банку Сифорд.
Я подивився на людину на підлозі.
— Устань, Венсе, — лагідно промовив містер Вайлд. Венс підвівся, наче загіпнотизований. — Він зробить усе, що ми йому накажемо, — сказав містер Вайлд і, розгорнувши рукопис, прочитав усю історію імперської династії Америки. Потім м’яким і заспокійливим тоном він повторив усі важливі для Венса моменти, що так само стояв мов у землю вкопаний. Його погляд був настільки порожнім і бездумним, що мені здалося, наче він перетворився на недоумка. Я сказав про це містерові Вайлду, який відповів, що це не має жодного значення. Ми дуже терпляче пояснили Венсові, в чому полягатиме його участь у справі. Зрештою, він начебто все зрозумів. Містер Вайлд пояснив рукопис, послуговуючись кількома томами з геральдики, аби обґрунтувати свої дослідження. Він згадав про заснування династії у Каркозі, про озера, що пов’язували Гастура з Альдебараном і таємницею Гаяд. Він говорив про Касільду і Камілу, він описував похмурі глибини Демге й озеро Гелі.
— Пошматовані лахміття Короля у Жовтому сховають Ітіл назавжди, — пробурмотів він, але не думаю, що Венс його почув. Далі, рівень за рівнем, він провів Венса гілками імперської родини, до Вота і Тейла, від Наотальби і Примари Правди до Альдонеса, а потім, відклавши рукопис, почав розповідати прекрасну історію Останнього Короля. Я спостерігав за ним, схвильований і заворожений водночас. Він високо підвів голову, його довгі руки простягались у величному, сповненому гордощів і сили жесті, а очі блищали глибоко у западинах, наче два смарагди. Венс одурманено слухав. Що ж до мене, то коли містер Вайлд нарешті закінчив свою історію і, вказуючи на мене, прокричав: «Кузен Короля!», у мене в голові запаморочилось від збудження.
Доклавши аж надлюдських зусиль, щоб контролювати себе, я пояснив Венсові, чому лише я вартий корони і чому мого кузена треба або вигнати, або вбити. Я роз’яснив йому, що моєму кузенові не можна одружуватись, навіть після зречення всіх своїх прав, а також чому донька маркіза Авонширського була останньою, з ким він міг взяти шлюб, і як це позначиться на долі Англії. Я показав йому список з тисячами імен, що його дістав містер Вайлд. Кожна людина, зазначена там, отримала Жовтий Знак, яким ніхто не може знехтувати. Місто, штат, уся країна були готові повстати і трепетати перед Блідою Маскою.
Час настав. Люди мають дізнатися про сина Гастура, а весь світ — підкоритися чорним зорям, що сяють з небес над Каркозою.
Венс сперся ліктями на стіл, обхопивши голову руками. Містер Вайлд огризком графітного олівця накидав на берегах вчорашньої газети «Геральд» грубий малюнок. То був план розташування кімнат Гоберка. Далі він написав наказ і приклав печатку, а я, тремтячи, мов у лихоманці, підписав свій перший виконавчий лист іменем короля Гільдреда.