МЕҐ: Може, послухаємо радіо?
Морін люто стукає пальцем по кнопці радіо. Воно раз-двічі хрипить, потім крізь статичні завади голосно лине гугнявий чоловічий спів ґельською мовою. Пауза.
МЕҐ: Аннет і Марґо замовили для нас пісню, а ми її й досі не чули. Цікаво, чого така затримка?
МОРІН: Якщо вони її взагалі замовляли. То вони тільки сказали, що замовили. (Морін принюхується над раковиною, потім обертається до Меґ.) Здається мені, що з раковини знову смердить.
МЕҐ (виправдовуючись): Ні.
МОРІН: Сподіваюся, що таки ні.
МЕҐ: Морін, не смердить. Клянуся.
Морін повертається до каші. Пауза.
МЕҐ: Морін, радіо не дуже голосно?
МОРІН: А що, тобі голосно?
Морін сердито вимикає радіо. Пауза.
МЕҐ: Усе одно по ньому нічого нема. Якийсь тип співає нісенітниці.
МОРІН: Ти ж сама захотіла настроїти на цю станцію.
МЕҐ: Тільки заради ірландської музики й отого, як ти там на нього кажеш.
МОРІН: Пізно тепер жалітися.
МЕҐ: Я ж не заради цих нісенітниць хотіла настроїти.
Пауза.
МОРІН: Це не нісенітниці. Це ірландська мова.
МЕҐ: Мені воно як нісенітниці. Чого б їм не говорити англійською, як люди?
МОРІН: А чого це їм говорити англійською?
МЕҐ: Щоб знати, що вони кажуть.
МОРІН: Ти в якій країні живеш?
МЕҐ: Га?
МОРІН: Ти в якій країні живеш?
МЕҐ: У Ґолвеї.
МОРІН: Ґолвей — графство, а я питаю про країну.
МЕҐ: О-о...
МОРІН: Ти в Ірландії живеш!
МЕҐ: В Ірландії.
МОРІН: То чого ж це в Ірландії мають говорити англійською?
МЕҐ: Я не знаю, чого.
МОРІН: В Ірландії треба розмовляти ірландською.
МЕҐ: Отож.
МОРІН: Га?
МЕҐ: Га?
МОРІН: «Говорити англійською в Ірландії».
Пауза.
МЕҐ: От тільки де ти зі своєю ірландською знайдеш роботу в Англії? Ніде.
МОРІН: От у цьому і вся суть.
МЕҐ: У цьому, Морін?
МОРІН: Якби англійці не відібрали в нас нашу мову, нашу землю, і наше Бог-знає-що, то хіба ми мусили б їздити до них випрошувати роботу й милостиню?
МЕҐ: Думаю, саме в цьому вся суть.
МОРІН: Бо вона саме в цьому.
МЕҐ: Америки це теж стосується.
МОРІН: Що «Америки теж стосується»?
МЕҐ: Якби тобі довелося просити милостиню в Америці, то ірландська мова теж тобі не пригодилась би. Просила б англійською!
МОРІН: Хіба це не та сама причина?
МЕҐ: Я не знаю, та чи не та.
МОРІН: Виховувати в дітей думку, що все, на що вони здатні — випрошувати милостиню в англійців і янкі. Оце і є самісінька суть і причина всього.
МЕҐ: Може, й так.
МОРІН: Авжеж так, бо це правда.
Пауза.
МЕҐ: Якби мені довелося просити милостиню, то вже краще в Америці, ніж в Англії, бо в Америці хоч сонця більше. (Пауза.) Чи це тільки так кажуть, що там краща погода? Морін, може, це брехня?
Морін ляпає вівсянки на тарілку й подає Меґ; одночасно говорить.
МОРІН: Ти стара й дурна, сама не тямиш, що мелеш. Закрий рота і їж свою вівсянку.
Морін іде назад мити в раковині каструлю. Меґ кидає погляд на вівсянку й звертається до Морін.
МЕҐ: Ти забула дати мені чаю!
Морін хапається за краї раковини, нагинає голову, роздратована, потім тихо, помітно стримуючись, набирає в чайник води, щоб зварити матері чаю.
Пауза.
Меґ поволі їсть і говорить.
МЕҐ: Морін, ти, як їздиш, нікого не зустрічаєш? (Нема відповіді.) Ні, не в такий день, як сьогодні. (Пауза.) Але ж ти, Морін, ні з ким не вітаєшся, і це твоя біда. (Пауза.) Хоч з деякими людьми краще не вітатися. Один тип узяв і вбив бідну стару жінку в Дубліні — а він її навіть не знав. У новинах про це передавали, ти чула? (Пауза.) Задушив — а він її навіть не знав. З такими, як він, краще не говорити. Таких, як він, краще уникати.
Морін приносить Меґ чай, потім сідає за стіл.
МОРІН: А я б хотіла з таким познайомитися, і привести його додому — якщо він любить убивати старих жінок.
МЕҐ: Морін, негарно так говорити.
МОРІН: Негарно, кажеш?
Пауза.
МЕҐ: Чого б йому ото їхати сюди аж із Дубліна? Це йому не по дорозі.
МОРІН: Він би приїхав заради радості спілкування зі мною. А вбити тебе — це був би йому бонус.
МЕҐ: Тебе б він убив першу.
МОРІН: Я була б не проти, якби точно знала, що зразу після цього він замордує тебе. Порубає великою сокирою, відрубає твою дурну стару голову і наштрикне на кілок. Тоді я не проти бути першою. О, я тоді з радістю була б перша. Не колотила б більше «Комплену», не варила б вівсянки і не...