Повертається Аріель, перев’язуючи закривавлену руку білою ганчіркою.
КАТУРЯН: Що ви зробили з моїм братом?
Аріель жестом підкликає Тупольського до себе. Вони в кутку про щось перешіптуються, потім сідають.
КАТУРЯН: Що ви зробили з моїм братом, я вас питаю?!
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Бачиш, Аріель? Катурян тепер нас питає. Спершу спитав: «Що в скриньці?» — поки ти катував його брата, — а тепер питає: «Що ви зробили з моїм братом?».
КАТУРЯН: До дупи скриньку! Що ви зробили з моїм братом?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Розумієте, в Аріеля було важке дитинство і він тепер відіграється на всіх недорозвинених, які опиняються в наших камерах. Це дуже погано, якщо подумати.
КАТУРЯН: Що ви з ним зробили?!
АРІЕЛЬ: Знаєш, ти такий запальний і так горлопаниш на всю контору, що я б тобі зараз морду розквасив, але не можу, бо щойно це зробив твоєму недоробленому братуханові й тепер дуже болить рука, тому поки що обмежуся суворим попередженням.
КАТУРЯН: Я хочу бачити брата. Негайно.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Аріель, ти що, розтовк йому лице? Чекай, але ж це можуть класифікувати як поліційну сваволю! Ой-ой!
АРІЕЛЬ: Він мені покалічив руку.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Бідна твоя рука!
АРІЕЛЬ: А бідна. Так болить.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Скільки я тобі казав? Бий кийком, бий кодексом, бий чим завгодно. А ти голими руками б’єш. Та ще й дауна. Йому це на користь не піде.
КАТУРЯН: Він же мов дитина!
АРІЕЛЬ: Я зараз перепочину, але якщо зайду туди ще раз, то встромлю в нього щось гостре й тричі прокручу.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ох, Аріель, це точно класифікують, як поліцейську сваволю.
КАТУРЯН: Негайно покажіть мені брата!
ТУПОЛЬСЬКИЙ: А де ваша третя дитина?
КАТУРЯН: Що? (Пауза.) Яка третя дитина?
АРІЕЛЬ: Ну ось є ти і є твій брат. Ви нерозлучні з братом?
КАТУРЯН: У мене, крім Міхала, нікого нема.
АРІЕЛЬ: Ти і твій брат-даун.
КАТУРЯН: Він не даун.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: «Письменник та його брат-даун». Назва для твору, Катурян.
КАТУРЯН: Він же дитина!
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ні, він не дитина. Знаєте, хто дитина? Андреа Йовакович. Знаєте, хто вона була?
Пауза.
КАТУРЯН (сідає): Тільки з газет.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Тільки з газет. Що ви про неї знаєте «тільки з газет»?
КАТУРЯН: Вона та дівчинка, яку знайшли на болоті.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Вона та дівчинка, яку знайшли на болоті. Це так. Ви знаєте, як вона вмерла?
КАТУРЯН: Ні.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Чого ви не знаєте, як вона вмерла?
КАТУРЯН: Газети не написали.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Газети не написали. Ви знаєте, хто такий був Аарон Ґольдберґ?
КАТУРЯН: Тільки з газет.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Так. Хлопець, якого знайшли на звалищі за Єврейським кварталом. Ви знаєте, як умер?
КАТУРЯН: Ні.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ні. Газети не написали. Газети багато чого не написали. Газети не написали про третю дитину, німу дівчинку, яка пропала три дні тому. Той самий район, той самий вік.
АРІЕЛЬ: Сьогоднішні вечірні газети щось напишуть. Сьогодні газети багато чого напишуть.
КАТУРЯН: Про німу дівчинку?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Про німу дівчинку. Про зізнання. Про страту. Про все таке.
КАТУРЯН: Але... Я не розумію, що ви мені хочете сказати. Ви хочете сказати, що я не повинен писати творів про вбивства дітей, бо в реальному світі є вбивства дітей?
АРІЕЛЬ: Він хоче нас переконати, що єдине, в чому ми з ним незгодні — це стиль його прози. Наче ми не знаємо, що мені сказав його брат.
КАТУРЯН: Що вам сказав мій брат?
АРІЕЛЬ: Наче ми не знаємо, що в цій скриньці.
КАТУРЯН: Якщо він щось і сказав, то тільки те, що ви його примусили сказати. Він не говорить з незнайомими.
АРІЕЛЬ (поправляє закривавлену пов’язку): Зі мною він говорив. Ще й як він говорить з незнайомими. Він сказав, що ви обидва говорите з незнайомими.
КАТУРЯН: Я хочу його побачити.
АРІЕЛЬ: Хочеш його побачити?
КАТУРЯН: Я хочу його побачити. Я так і сказав.
АРІЕЛЬ: Ти вимагаєш, щоб ми його показали?
КАТУРЯН: Я хотів би, щоб ви його показали.
АРІЕЛЬ: Ти вимагаєш, щоб ми показали твого брата?
КАТУРЯН: Так, я вимагаю, щоб ви показали мого брата! Я хочу побачити, чи з ним усе гаразд.
АРІЕЛЬ: З ним ніколи не буде все гаразд.
КАТУРЯН (устаючи): Я маю право побачити брата!
АРІЕЛЬ: Не маєш ти ніяких прав.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Сядьте, будь ласка.
АРІЕЛЬ: Уже все, скінчилися твої права.
КАТУРЯН: Я маю права. Усі мають права.