ТУПОЛЬСЬКИЙ: А яке б ти слово вживав? «Дитинство, в якому тебе трахав рідний батько»? Це вже не слово, це ціле речення.
Аріелем починає трясти.
АРІЕЛЬ: Тупольський, яку ще інформацію ти хочеш видати затриманому?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Мене вже нудить, що всі навколо своїм паскудним дитинством виправдовують свою паскудну поведінку. Мій батько був садист і алкоголік. І що — я теж садист і алкоголік? Справді, я такий, але це мій власний вибір. Я вільно це визнаю.
АРІЕЛЬ: Я хотів би повернутись до тортур затриманого. Ти примушуєш його чекати.
Говорячи це, Аріель прикріпляє до Катуряна електроди.
АРІЕЛЬ: Тупольський, ти сьогодні зайшов за межу.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Аріель, я перечитую зізнання затриманого, щоб не виявилося, що ми пропустили якийсь аспект справи. Я роблю свою роботу. Я не катую заарештованого довбеника тільки для того, щоб угамувати свої мстиві садистські фантазії.
АРІЕЛЬ: Дуже далеко зайшов.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Аріель, будь ласка, швидше катуй затриманого. Нам через півгодини треба його розстріляти.
Аріель приєднує електроди до акумулятора.
КАТУРЯН: Аріель, де ваш батько тепер?
АРІЕЛЬ: Не кажи ні слова, Тупольський! Не кажи ні слова!
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Я й не кажу ні слова. Я читаю його зізнання. Роблю свою роботу. Як я й казав.
КАТУРЯН: Він у в’язниці?
АРІЕЛЬ: А ти теж закрий рота, підор.
КАТУРЯН: А то що ви зробите? Будете катувати й стратите? (Пауза.) Він у в’язниці?
АРІЕЛЬ: Цс, цс, цс. Мені треба зосередитись...
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Він не у в’язниці, ні.
АРІЕЛЬ: Що я щойно сказав?
КАТУРЯН: Його не заарештували?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Його не змогли заарештувати.
АРІЕЛЬ: Тупольський! Буде дуже погано для всіх причетних продовжувати цю... цю тему розмови.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: У мене жахливе відчуття, що ти маєш рацію.
АРІЕЛЬ: Тому я приєднаю останній електрод осюди...
КАТУРЯН: Чому його не змогли заарештувати?
Аріель нарешті розібрався з електродами й уже готовий увімкнути струм, коли Тупольський в останню можливу мить починає говорити.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Бо Аріель його вбив, от чого.
Аріель злегка хихикає й знову трясеться.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Але це було не справжнє вбивство, правда ж? Скоріше, самозахист, що зменшує відповідальність і так далі. Я кажу, що це вбивство, щоб його подражнити. Я теж убив би татуся, який щотижня залазить до мене в ліжко, починаючи з восьми років. (Пауза.) Він придушив його подушкою вві сні. Бачу, хлопці, у вас багато спільного.
Тупольський ляскає зізнанням об стіл.
Пауза.
АРІЕЛЬ: Я зараз піду до коменданта, доповім про твою поведінку під час слідства. Від початку в ньому нема чіткості і ясності. Якийсь суцільний «периферійний зір»! Суцільне «периферійне бачення знизу очей». Що це мало означати?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Потребу дезорієнтувати й дестабілізувати затриманого будь-яким безглуздям. Це все є в підручниках, Аріель. А зараз я хотів би продовжити допит затриманого без твоєї електричної тріщалки, тому, будь ласкавий, відключи пана Катуряна від проводів, мені треба, щоб він зосередився.
АРІЕЛЬ: А ще я попрошу коменданта, щоб поставив мене керівником слідства замість тебе, бо це вже не вперше таке відбувається, і комендант мене любить, він так і казав, і вже бувало, що керівника слідства міняли прямо в процесі, а тобі винесуть догану, і завершення слідства по справі буде пов’язане зі мною. Я зістикую всі нестиковки. Я розплутаю всі вузли.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: І який буде твій перший крок у розплутуванні вузлів?
АРІЕЛЬ: Я вже намагався це зробити, поки ти не прийшов і не наговорив тут усякого. Мій перший крок — покатувати в’язня електрикою.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Навіщо?
АРІЕЛЬ: Навіщо? Бо він убивав дітей!
ТУПОЛЬСЬКИЙ: А мій перший крок був би — поставити йому деякі запитання щодо вбивства німої дівчинки.
АРІЕЛЬ: Так?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Моє перше питання було б: «Чи правда, пане Катурян, що...». Я це сказав би так собі, ніби формально. Я спитав би: «Чи правда, пане Катурян, що ви з братом, відтворюючи твір “Маленький Ісусик”, наділи дівчинці на голову терновий вінець?».
КАТУРЯН: Так, це правда.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Це правда. Моє друге питання було б: «Ви це зробили до чи після того, як відшмагали її дев’ятихвостою нагайкою?».
КАТУРЯН: Після.
АРІЕЛЬ: Ми все це знаємо.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Моє третє питання: «Чи ви змусили її ходити з важким дерев’яним хрестом на спині, на якому потім її розіп’яли?».