Пауза.
КАТУРЯН: Ні. Не можу. Але я радий, що вона жива. Дуже радий.
АРІЕЛЬ: Я вірю, що ти радий. Я вірю, що ти радий... Я впевнений, що ти радий більше за нього. Я спитаю тебе ще щось — це мені чуття підказує спитати, бо в мене тепер теж є чуття. Мабуть, офігенна слідча майстерність пана Тупольського переходить і на мене. Єврейський хлопчик, якому ти відрізав пальці на нозі й покинув стікати кров’ю. Якого кольору в нього було волосся?
КАТУРЯН: Що?
АРІЕЛЬ: Якого кольору в нього було волосся?
КАТУРЯН: Чорне. Якийсь такий шоколадно-чорний колір.
АРІЕЛЬ: «Якийсь такий шоколадно-чорний колір». Дуже добре. Зважаючи на те, що це був єврейський хлопчик, у нього, звісно, було волосся «якогось такого шоколадно-чорного кольору». Просто чудово. Та, на жаль, його мати була ірландка, і її син дуже нагадував рудого ірландського сетера. Спитати тебе про дівчинку на болоті?
КАТУРЯН: Ні.
АРІЕЛЬ: Ні. Бо ти цих двох дітей не вбивав. Так?
КАТУРЯН: Так.
АРІЕЛЬ: Ти цих дітей ніколи не бачив. Так?
КАТУРЯН: Так.
АРІЕЛЬ: Убити їх ти звелів братові?
КАТУРЯН: Я нічого про це не знав до сьогоднішнього дня.
АРІЕЛЬ: Батьків убив також твій брат?
КАТУРЯН: Їх убив я.
АРІЕЛЬ: Єдине вбивство, яке ми можемо безсумнівно на тебе повісити — це вбивство твого брата. У світлі виправдальних обставин я дуже сумніваюся, що тебе за це стратять. І тому я добре подумав би, перш ніж зізнаватись у вбивстві...
КАТУРЯН: Батьків убив я. (Пауза.) Батьків убив я.
АРІЕЛЬ: Я вірю, що вбив. (Пауза.) Але дітей ти не вбивав, так?
Катурян трясе похиленою головою.
АРІЕЛЬ: Тупольський, ти свідок.
Аріель прикурює сигарету. Тупольський, якимось чином повернувши собі витримку, знову сідає.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Дуже добра робота, Аріель.
АРІЕЛЬ: Дякую, Тупольський.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: І, до речі, я зрадів, що дівчинка жива. Просто я намагаюсь на роботі не виявляти своїх справжніх емоцій.
АРІЕЛЬ: А, ясно.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Розумієш? (Пауза.) Гмм. Е, тільки щоб задовольнити мою цікавість, перш, ніж ми вас розстріляємо за три доведені вбивства... Пане Катурян, чого ви зізнались у вбивстві дітей?
КАТУРЯН: Ви знаєте, що я вбив Міхала. Одразу, як ви знайшли третю дитину, ви дізналися, що я вбив своїх батьків. Я подумав, що як візьму на себе все, що ви від мене хочете, то принаймні врятую свої твори. Хоч би це. (Пауза.) Хоч твори вціліють.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Гм. Тоді нам дуже жаль.
КАТУРЯН: Чому це вам жаль?
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ми обіцяли зберегти твори в разі щиросердого зізнання, як того вимагає вся ця паскудна справа. Зі сказаного вами тепер безсумнівно випливає, що ви не вбивали двох перших дітей, а із гидотної зеленої фарби, якою затоптана вся моя довбана підлога, випливає, що ваше зізнання було не зовсім правдиве. І цілком очевидно — якщо ваше зізнання було не щиросерде й не правдиве, то ваші твори на хер згорять.
Тупольський бере відро для сміття, ллє туди бензин з пляшечки для заправки запальничок, дістає сірники.
КАТУРЯН: Ви це сказали несерйозно.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ось ваш каптур. Надіньте, будь ласка. Я тим часом розпалю вогонь.
КАТУРЯН: Аріель, благаю...
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Аріель. Це ж правда, що ми, як люди честі, обіцяли не палити його твори, якщо він щиросердо й правдиво зізнається?
АРІЕЛЬ: Так. Правда.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: І він зізнався у вбивстві єврейського хлопчика, якого не вбивав?
АРІЕЛЬ: Зізнався.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: І зізнався у вбивстві бритвочками дівчинки, хоч він її не вбивав?
АРІЕЛЬ: Зізнався.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: І зізнався у вбивстві тієї противної зеленої дівчинки, яка навіть і не мертва?
АРІЕЛЬ: Так, він у цьому зізнався.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: І ми, як люди честі, хіба не зобов’язані спалити твори пана Катуряна?
КАТУРЯН: Аріель...
АРІЕЛЬ (сумно): Ми зобов’язані.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Ми зобов’язані. У нас тут приблизно чотириста сторінок, і якщо долучити чотири примірники журналу «Лібертад», у якому було надруковано одну оповідку, то це буде доробок усього його життя, правильно? Це буде доробок усього його життя. (Тупольський зважує твори в руці.) Небагато додалося. Твори теж облити бензином, чи це трохи небезпечно? Я ще сам можу зайнятися.
КАТУРЯН: Аріель, благаю...
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Надіньте каптура, я сказав.
Тупольський запалює вогонь у відрі для сміття, все ще тримаючи твори.
КАТУРЯН: Аріель!!!
Пауза.