КАРМАЙКЛ: По пожежній драбині гостям лазити не можна?
МЕРВІН: Не можна. Хіба що при пожежі. Чи коли якісь навчання. Пожежні навчання.
КАРМАЙКЛ: А що, було щось таке? Пожежа чи пожежні навчання?
МЕРВІН: Ні. Бо все одно це я оголошував би пожежні навчання, кнопкою пожежних навчань.
КАРМАЙКЛ: Точно.
МЕРВІН: Точно що?
КАРМАЙКЛ: Точно, що вони були — двоє нехороших паскуд, які злізли по вашій пожежній драбині.
МЕРВІН: Ну... чого ж ви від початку дружили з двома нехорошими паскудами?
КАРМАЙКЛ: Я з ними не дружив.
МЕРВІН: А чого були з ними?
КАРМАЙКЛ: Мав з ними одне діло.
МЕРВІН: Яке діло?
КАРМАЙКЛ: Знаєш, таке діло, що не твоє діло.
Пауза.
МЕРВІН: Тобто наркотики?
КАРМАЙКЛ: Наркотики? Я схожий на людину, яка плутається в наркотичні діла?
МЕРВІН: Однозначно.
КАРМАЙКЛ: А це не так. Я не терплю такого роду слабкостей.
МЕРВІН: Не терпите?
КАРМАЙКЛ: Ага.
Пауза.
МЕРВІН: Я подумав, що дівчина гарненька, але чорний пацан був якийсь підозрілий. Якщо чесно.
КАРМАЙКЛ: Я згоден з тобою про чорного пацана.
МЕРВІН: А дівчина вам хіба не гарненька?
КАРМАЙКЛ: Старий, я в цьому не розбираюся. Ти вже закінчив винюхувати чи ще ні?
Пауза.
МЕРВІН: А чого у вас тільки одна рука?
КАРМАЙКЛ: Це довга історія.
МЕРВІН: Так?
КАРМАЙКЛ: Так. Довга, на хрін, історія.
Пауза.
МЕРВІН: Я маю час! (Пауза.) Я справді маю час. Чергування до шостої.
КАРМАЙКЛ: Так? А я не маю часу. (Пауза.) Мервіне, ти вже йдеш чи ні? На ресепшені нікого нема вже чортзна-скільки.
МЕРВІН: Чоловіче, я прохавав, що у вас щось таке є, одразу, як ви зайшли. Я так прямо й побачив... Ну, не те, щоб сильно багато побачив... це щось трохи інше, це якби я довго тут працював, і щоб очі весь цей час були широко розплющені, то я знав би — щось має статися. Щось драматичне має статися. Наприклад, якби зграя чуваків у мантіях поселилась, і з багажу в них були б тільки гарпуни. Що було далі в такому сюжеті? Зі зграєю чуваків у мантіях і з гарпунами? Чи якийсь кадр з Нігерії поселяється і хоче продати тобі американські гірки. «У вас нема американських гірок, ви з Нігерії!» Розумієте? Бо навряд чи в них там є американські гірки. Не думаю, що є. (Пауза.) Або якби поселилася велетенська панда. І щоб белькотала нерозбірливо. Що було б далі в такому сюжеті? Велетенська белькотлива панда. Було б щось смішне! А якщо селиться кадр, і в нього тільки одна рука, а з ним гарненька дівчина, а з нею чорний пацан, а через десять хвилин після того починається стрілянина й дівчини і чорного пацана ніде не видно. Що буде далі в такому сюжеті? Хочу знати. (Пауза.) І це більше схоже на ваш сюжет. Ніж на якийсь інший. (Пауза.) Що буде далі в такому сюжеті? Хочеться знати.
КАРМАЙКЛ: Думаю, ми про це довідаємось одразу, як ти підеш.
Мервін починає несміливо виходити.
МЕРВІН: Я вас засмутив, так?
КАРМАЙКЛ: Нітрохи ти мене не засмутив.
МЕРВІН: Я просто перевіряв, що тут за шум. Мені сказано, що це мій обов’язок. Перевіряти всякі незрозумілі шуми.
КАРМАЙКЛ: Це вихлоп з машини, кажу тобі.
Мервін дивиться на нього.
МЕРВІН: Та я знаю, що вихлоп з машини. Я не дурний.
Мервін іде до дверей і в цю мить у них хтось гарячково стукає. Кармайкл жестом велить Мервіну відчинити. Мервін одчиняє і в номер вривається Мерілін, красива 22-річна жінка, нервова, з пакунком, загорнутим у папір і перев’язаним скотчем.
МЕРІЛІН: Знайшла! Є твоя дрючена рука, чув? Тепер відпусти його на фік! Де він? Що це за поц? А, це той, у трусах. Що він хоче?
Вона кидає пакунок на ліжко. Пауза.
МЕРВІН: Я просто перевіряв, хто тут стріляв. Я внизу, якщо буду потрібний.
Мервін сумно виходить.
МЕРІЛІН: Що він перевіряв?
КАРМАЙКЛ: Хто стріляв.
Кармайкл бере пакунок.
МЕРІЛІН (злякано): Де він? Ти обіцяв, що нічого йому не зробиш.
КАРМАЙКЛ: Мерілін, хочеш знати, як я довго оце шукав?
МЕРІЛІН: Я спитала, де він, ти, дрючена однорука паскуда!
Кармайкл повільно повертається й дивиться на неї...
МЕРІЛІН: Тобто дрючена паскуда.
Пауза. Кармайкл повільно показує пальцем за її спину, на шафу, в яку він стріляв.
МЕРІЛІН: Що він там робить?
КАРМАЙКЛ: Я скажу, чого не робить. Він там не танцює.
Кармайкл починає обережно розгортати пакунок. Мерілін, нажахана, іде до шафи, нерішуче відчиняє дверці й зазирає всередину. Присідає, притиснувши долоню до губів.