КАРМАЙКЛ: Гей, біла дівко. Скільки їхати на Кленову, 12–80?
МЕРІЛІН: Хвилин десять.
Він у голові рахує, розламує свічку надвоє і встановлює на ганчірці, яка лежить на каністрі. Нарешті дістає запальничку й запалює свічку.
КАРМАЙКЛ: Свічка догорить до бензину за сорок п’ять хвилин. Якщо я не вернуся, номер вибухне і... Що ще? Гаманець — є, ключі — є, ствол — є...
Він оцінює відстань од них до свічки і приймає все, чим би вони могли кинути в свічку.
КАРМАЙКЛ: Скоро побачимося.
Кармайкл вилазить крізь вікно на пожежну драбину, закриває за собою вікно і зникає в нічній темряві. Тобі й Мерілін дивляться одне на одного, переконуються, що Кармайкл напевно зник, потім дивляться, чи можна відчепитися від радіатора. Не можна. Тому вони обоє намагаються щось схопити й кинути у свічку — килимок, покривало з ліжка тощо, але ні до чого не дотягуються. Тобі спадає щось на думку, він знімає кросівки й кидає одну в далеку свічку. Ледь не влучає. Удруге прицілюється ретельніше. Знову ледь-ледь не влучає. Мерілін цілиться першою своєю кросівкою і кидає. Вона промахується так сильно, що кросівка замалим не вилітає в глядацьку залу. Тобі дивиться на її кросівку з роззявленим ротом, а вона тим часом знімає другу й цілиться знову. Тобі хапає її за руку і пробує викрутити в неї кросівку...
ТОБІ: Дай мені!
МЕРВІН: Іди... на фік...
ТОБІ: Кидаєш, наче... наче недорозвинена...
У розпал боротьби кросівка випадково відлітає й опиняється посеред номера, так що їм не дістати.
ТОБІ: Дивися, що ти зробила!
МЕРІЛІН: Це я зробила?
ТОБІ: Дай валізу! Дотягнешся до валізи?
Кармайклова пошарпана валіза — з того боку номера, що ближчий до Мерілін. Мерілін лягає й витягує ноги, але витягнуті на всю довжину, вони все-таки ледь-ледь не дістають до обох боків валізи...
ТОБІ: Потягнися ще!
МЕРІЛІН: Я тягнуся скільки можна!
Вона пробує ще раз — усе її тіло витягнулося на підлозі, крім закутої руки. Тепер вона великими пальцями ніг торкається обох боків валізи, шукаючи, за що б зачепитися...
ТОБІ: «У нас же й холодильника нема».
МЕРІЛІН: Ти чого?! Я тут стараюся діло робити!
Пауза. Вона пробує ще раз.
ТОБІ: «Ми торгуємо “травою”».
Мерілін сердито спинається на ноги.
МЕРІЛІН: Бо ми таки торгуємо «травою»! Ми торгуємо «травою»! Ми не торгуємо руками! Ми нічого не тямимо в торгівлі руками!
ТОБІ: Не обов’язково було казати це тому підорові! Якраз як ми з ним добазарювались про руку!
МЕРІЛІН: І ти хотів покинути мене з ним саму?!
ТОБІ: Ну чого ти? Ти ідіотка? Це тоді був один з варіантів виходу в цій ситуації, коли він цілив пістолета межи очі й верещав, що йому підсунули руку ніґера...
МЕРІЛІН: І ти нічого йому на це не сказав....
ТОБІ: І я нічого йому не сказав? Так, я боюся щось казати білому расистському довбакові, який тицяє ствол мені й моїй дівчині в лице, який розмахує ніґерською рукою, наче довбаною куркою з Ка-Еф-Сі. Так, я боюся зачіпати такого кадра за те, що він вживає довбані расистські епітети! Я боюся!
МЕРІЛІН: Еге?
ТОБІ: На тій стадії ситуацію можна було розрядити тільки, якби я вирвався з цього номера, дістав у когось ствол, вернувся сюди й роздовбав його на фік! Мерілін, цей тип якийсь сексуальний збоченець, точно тобі кажу. Цей ампутований довбучий расист — довбаний руко-псих! Над тобою, на фік, нависала небезпека! Наді мною, на фік, нависала! А тепер над нами обома, на фік, нависає довбана небезпека!
МЕРІЛІН: Я теж могла дістати ствол, прийти й роздовбати.
ТОБІ: Кицю, ти з чотирьох кроків не попадеш кросівкою в каністру! А тепер ми можемо постаратися й погасити цю чортову свічку? Будь ласочка!
Вона хоче йому щось відповісти, але не знаходить що, тому лягає й пробує знову підтягти ногами валізу. Нарешті та починає помалу до неї підсуватися.
ТОБІ: Кицю, в тебе шикарно виходить...
МЕРІЛІН: Тобі, я не подужаю її кинути, він дуже важкий.
ТОБІ: То, може, ми її відкриємо й будемо кидати те, що в ній?
МЕРІЛІН (перестає тягти): Тобі, це що, іронія?
ТОБІ: Тягни, тягни скоріше, а то згоримо, як ті сектанти з Вейко.
МЕРІЛІН (знову старається): «Перед-мен-струальне бажання смерті». Твоє щастя, що я тобі за це не вмазала, дрочилка ти плаксива.
ТОБІ: Кицю, зосередься, тягни...
МЕРІЛІН: І чого ти мені не розказав про ту другу руку?