Кармайкл кладе слухавку, кидає апарат на підлогу і, обхопивши голову руками й зітхаючи, сідає на ліжко.
МЕРВІН: Мені подобається ваша мати! У неї є запал!
КАРМАЙКЛ: Мабуть, я був з нею занадто суворий, але вона мені часом діє на нерви.
МЕРІЛІН: Ви не були занадто суворий. Суворості було якраз у міру. Правда, Тобі?
Тобі киває. Кармайкл нишпорить у кишені, кидає Тобі й Мерілін два ключі до наручників. Вони швиденько починають одмикатися.
МЕРВІН: А що я вам казав?! Навіть не подякували!
ТОБІ: Дякуємо!
МЕРІЛІН: Дякуємо!
Пауза.
КАРМАЙКЛ: Цього разу мені добре на душі. Приємно на душі. Я думав, що все буде добре. І я зможу поїхати додому. (Пауза.) Ви дуже жорстоко вчинили, ви це розумієте?
ТОБІ: Нам страшне, як прикро, пробачте нам, ми більше не будемо.
МЕРІЛІН: Ми вже зрозуміли, це був для нас урок, і так далі.
МЕРВІН: Вони це повторять, не мине й півсекунди.
ТОБІ: Гей, мужик! Я ще з тобою побалакаю! Ми ще не все гівно з тобою розгребли!
МЕРВІН: А що я зробив?
ТОБІ: Що ти зробив..? Почнемо з того, що ти мав подзвонити по телефону!
МЕРВІН: А, те.
ТОБІ: «А, те».
МЕРІЛІН: Мервіне, чого ти так хотів нашої смерті?
МЕРВІН: Я не хотів вашої смерті. (Пауза.) Я не хотів вашої смерті. Я просто застряг був у комп’ютері. Шукав веб-сайт про відрубані руки.
МЕРІЛІН: Про відрубані руки є веб-сайти?
МЕРВІН: Є шість, але в тому, що я дивився, є тільки статистика. І це така скажена статистика. Виходить, що через якусь скажену причину з усіх людей, у яких відрубана рука, у вісімдесяти трьох процентів з них... у вісімдесяти трьох процентів з них відрубана ліва рука...
Кармайкл дивиться на Мервіна, поки той говорить. На відміну від Мервіна, Тобі це помічає і починає нервуватися.
МЕРВІН: І я подумав: ого, це високий процент, але потім я подумав і додумався, чого в них відрубана ліва рука, а не права...
МЕРІЛІН: Я теж додумалась!
МЕРВІН: О, скажи мені свою теорію!
ТОБІ: Чи не кажи!
МЕРІЛІН: Десь вісімдесят чи дев’яносто процентів людей у світі — праворукі, так?
МЕРВІН: Ага!
МЕРІЛІН: І якщо праворукий хоче відрубати собі руку, то відрубує ліву, правильно? Бо права йому потрібна, щоб держати, ну те, знаєш...
МЕРВІН: Сокиру.
МЕРІЛІН: Сокиру, чи ножа, чи що там.
МЕРВІН: Мерілін, ти влучила прямо в яблучко!
ТОБІ: Я завжди ненавидів статистику. А ви, містер Кармайкл? Ви можете примусити тих статистиків сказати все, що ви захочете. Але то таке. Мабуть, ми з Мерілін уже подибаємо додому...
КАРМАЙКЛ (до Мервіна): То що ти цим хочеш сказати?
МЕРВІН: Га?
КАРМАЙКЛ: Що саме ти хочеш сказати?
МЕРВІН: Про що?
КАРМАЙКЛ: Про ті вісімдесят три проценти людей, які відрубують собі ліву руку.
МЕРВІН: Я це побачив у комп’ютері.
КАРМАЙКЛ: Ти хочеш сказати, що я сам собі відрубав руку?
ТОБІ: Він не може такого сказати.
МЕРІЛІН: Він не може такого сказати.
ТОБІ: Він не може такого сказати в кімнаті, де, якщо вистрелить пістолет, то вся кімната вибухне. Він не хоче й не може такого сказати, правда ж, Мервіне?
МЕРВІН: Я... я нічого не хочу сказати.
ТОБІ: Прекрасно! Бачите? Він нічого не хоче сказати.
КАРМАЙКЛ: Мені відрубали руку паскудні сільські рогулі за Споканом, штат Вашинґтон, двадцять сім років тому. І звіддалека помахали мені нею на прощання. І тепер ти хочеш сказати — після всіх моїх пошуків, після цієї... травми... ти хочеш сказати, що я сам собі відрубав руку? Це ти хочеш сказати?
МЕРВІН: Містер Кармайкл, ви не на того котите тачку.
Пауза.
КАРМАЙКЛ: Що я не на того кочу?
МЕРВІН: Ви не на того котите тачку.
КАРМАЙКЛ: Не на того котять бочку, а не тачку.
МЕРВІН: Бочку! Точно! Я так і думав! Ви не на того котите бочку! Ви як ваша мати! (Пауза.) Так, ви як ваша скажена мати.
Кармайкл дивиться прямо на Мервіна, а той дивиться на нього. Раптом з-за вікна лунає звук сирени, і видно спалахи світла від двох поліційних машин, які під’їжджають до готелю й зупиняються під ним.