— Хай що б це коштувало, як людина, я з вами, — обережно сказав я, питаючи себе, чи не були це слова зради. — Я присягав королю Шрюду. Я вірний королеві Кеттрікен і спадкоємцеві, якого вона носить під серцем. Бачу, що нас чекають темні дні, а Прибережні герцогства мусять разом діяти проти піратів. Нам ніколи перейматися тим, що робитиме принц Регал у глибині суходолу. Нехай собі їде до Трейдфорда. Наше життя тут, тут ми мусимо стояти й битися.
Промовивши ці слова, я відчув у собі величезну переміну. Наче скинув плаща, наче був метеликом, який вивільнився з кокона, — я вийшов назовні. Регал залишав мене в Оленячому замку. Він гадав, що покидав мене на труднощі та небезпеку разом з усіма, хто мені найдорожчий. Нехай собі. За умови, що король і королева Кеттрікен будуть у безпеці в горах, я більше не боявся Регала. Моллі зникла, вона для мене втрачена. Як сказав колись Барріч? Це я не можу її бачити, але не виключено, що вона мене бачить. То нехай побачить, що я можу діяти, що одна людина, яка стоїть твердо, може все змінити. Пейшенс і Лейсі будуть у більшій безпеці зі мною, ніж у Трейдфорді, як заручники Регала. Мої думки невпинно мчали вперед. Чи зможу я зробити Оленячий замок своїм власним і тримати його аж до повернення Веріті? Хто піде за мною? Барріча не стане. Я не міг розраховувати на те, що скористаюся його впливом. Але тих, хто від’їде у глибину суходолу, теж не стане. Залишаться воїни Оленячого замку, кровно зацікавлені в тому, аби врятувати цю холодну замкову скелю від падіння. Дехто з них бачив мене, коли я зростав, дехто вчився битися й орудувати мечем разом зі мною. Я знав варту Кеттрікен, а старі солдати, які все ще носили барви короля Шрюда, знали мене. Я належав до них, перш ніж належати королю Шрюду. Чи пам’ятають вони це?
Попри тепло вогнища, я здригнувся, а коли був би вовком, то шерсть на загривку стала б мені дибки. Іскра в мені розгорялася.
— Я не король. Я не принц. Я всього лише бастард, але я люблю Бак. Я не хочу кровопролиття, я не хочу зіткнення з Регалом. Ми не можемо гаяти часу, і серце моє противиться убивству людей Шести герцогств. Нехай Регал тікає у глибину суходолу. Коли він і пси, що нюшать за його недоїдками, заберуться, я належатиму вам. І всім із нашого герцогства, кого зберу довкола себе.
Слова промовлені, зобов’язання прийнято. «Зрада, зрадник», — шепотів тихий голос усередині мене. Але у своєму серці я знав, що вчинив слушно. Чейд міг побачити це інакше. Однак я знав, що в цю мить єдиним способом виступити на боці Шрюда, Веріті й дитини Кеттрікен було проголосити себе прибічником тих, що не підуть за Регалом. Усе-таки хотів мати певність, що вони чітко зрозуміють, кому я насправді відданий.
— Така моя мета, герцогу Бронді з Бернсу. Я кажу це ясно і більше до цього не повертатимуся. Хочу побачити об’єднані Шість герцогств, узбережжя яких вільне від піратів, а дитя Кеттрікен і Веріті увінчано короною. Я мушу почути ваші слова, чи поділяєте ви цю мету.
— Присягаю, що це так, Фітце Чівелрі, сину Чівелрі. — На мій жах, старий чоловік, покритий бойовими шрамами, узяв мої руки у свої та поклав їх на своє чоло древнім жестом того, хто дає клятву вірності. Усе, що я міг зробити, — це не забрати рук. «Вірність королю Веріті», — нагадав я собі. З неї все почалося, і я мушу подбати, щоб так було й далі.
— Я порозмовляю з іншими, — спокійно промовив Бронді. — Скажу їм, що ви цього бажаєте. Якщо по правді, ми теж не хочемо проливати крові. Усе так, як ви й кажете. Нехай цуценя тікає вглиб суходолу, підібгавши хвоста. Тут стануть і змагатимуться вовки.
Від вибраних ним слів шкіра у мене на черепі пішла мурашками.
— Ми братимемо участь у його церемонії. Станемо перед ним і наново присягнемо на вірність королю з династії Провісників. Але не він буде цим королем. Ніколи не буде. Наскільки я знаю, він від’їжджає вже наступного дня після церемонії. Ми його відпустимо, хоча, за традицією, новий король-в-очікуванні має постати перед герцогами та вислухати їхні поради. Можливо, ми залишимося на день чи два після від’їзду Регала. Принаймні Оленячий замок буде вашим, перш ніж ми від’їдемо. Ми за цим простежимо. І нам багато чого треба буде обговорити. Розміщення наших кораблів. Чи на корабельнях є інші, наполовину закінчені судна?