Веріті, — гукнув я, але мені вже бракувало сил. Я ніколи до нього не дістануся.
Геть від нього, покручі! — Знайоме гарчання, а тоді Нічноокий відштовхнув їх від мене. Я не думав, що це спрацює, але він, як і раніше, вразив супротивників Вітом через канал, відкритий Скіллом. Віт і Скілл — різні речі, як читання і спів, плавання і їзда верхи. Але, поєднавшись зі мною Скіллом, вони стали вразливими і для цієї, іншої, магії. Я відчув, що вони відірвалися від мене, але їх було двоє, і вони витримали атаку Нічноокого. Він не впорається з ними обома.
Встань і тікай! Тікай від того, з ким не можеш битися!
Я вирішив, що це мудра порада. Страх знову повернув мене у власне тіло, і я встановив захист своєї свідомості, закрившись від дотику Скіллу. Коли зумів, розплющив очі. Я лежав на підлозі королівського кабінету, тяжко дихаючи, а блазень біля мене упав на тіло короля і безтямно ридав. Я відчув, як мацаки Скіллу повзуть, шукаючи мене. Сховався у глибину своєї свідомості, гарячково закриваючись, як навчив мене Веріті. Я далі чув їхню присутність, наче примарні пальці, що шарпали моє вбрання, рухалися згори донизу по моїй шкірі. Це наповнило мене огидою.
— Ти його вбив, ти його вбив! Убив мого короля, ти підлий зраднику! — лементував блазень.
— Ні! Це був не я! — Я насилу видушив із себе ці слова.
На мій жах, у дверях стояв Воллес, ошалілими очима дивлячись на всю цю сцену. Тоді підняв погляд і голосно заверещав від жаху. Випустив принесений ним оберемок дров. Ми з блазнем разом озирнулися.
У дверях королівської спальні стояв Рябий чоловік. Навіть знаючи, що це був Чейд, я все-таки пережив хвилину найвищого страху, від якого аж волосся стало дибки. Він мав на собі поховальне лахміття, вишмаруване землею і пліснявою. Довге сиве волосся закривало обличчя брудними патлами, а шкіру він посипав попелом, що напрочуд добре підкреслювало численні шрами. Чейд повільно підняв руку і спрямував її на Воллеса. Той зарепетував і з криком утік коридором. Його вереск і заклики до сторожі луною розходилися в замку.
— Що тут відбувається? — грізно спитав Чейд, тільки-но Воллес утік. Одним довгим кроком підступив до брата, поклав довгі пальці на горло короля. Я знав, що він виявить. Я болісно зіп’явся на ноги.
— Він мертвий. Я ЙОГО НЕ ВБИВАВ! — Мій крик пробився крізь усе гучніше ридання блазня. Пальці Скіллу настирливо скубли мене. — Я йду вбити тих, хто це зробив. Забери блазня до безпечного місця. Королева в тебе?
Очі Чейда сильно розширилися. Він дивився на мене, наче вперше бачив. Усі свічки в кімнаті раптом замиготіли синім кольором. Це здавалося дуже доречним.
— Відведи її, — наказав я своєму вчителю. — І простеж, щоб блазень пішов з нею. Якщо він зостанеться, то загине. Регал не залишить живим нікого, хто був тут цього вечора.
— Ні! Я його не залишу! — Очі блазня були великими й порожніми, як у безумця.
— Забери його звідси, як зумієш, Чейде! Від цього залежить його життя!
Я вхопив блазня за плече й різко ним потрусив. Його голова метлялася на тонкій шиї.
— Іди з Чейдом і мовчи. Мовчи, якщо хочеш, щоб смерть твого короля була відомщена, бо я йду це зробити.
Зненацька мене струснуло дрижання, а світ закрутився, почорнів по краях.
— Ельфійська кора! — простогнав я. — Дай мені ельфійської кори. Тоді тікай!
Я штовхнув блазня Чейдові в руки, і старий міцно його вхопив. Збоку це було так, наче він потрапив у обійми смерті. Вони покинули кімнату, Чейд волік залитого слізьми блазня. За мить я почув скреготання каменя об камінь. Знав, що їх уже тут немає.
Я впав навколішки, а тоді не міг утриматися, мимоволі сперся об коліна мого мертвого короля. Його холодна рука впала з підлікотника крісла й лягла мені на голову.
— Це дурний час для сліз, — голосно звернувся я до порожньої кімнати. Але їх це не зупинило. Темрява на краю мого поля зору шалено вирувала. Примарні пальці Скіллу обстукували мої стіни, дряпали скріплюючий розчин, пробували кожен камінь. Я відштовхнув їх, але вони повернулися. Раптом згадав, як дивився на мене Чейд, і засумнівався, чи він повернеться. Тихо. Я глибоко вдихнув.
Нічноокий. Відведи їх до лисячого лігва. — Я показав йому комору, з якої вони вийдуть, і куди вони мусять іти. Це все, що я міг зробити.
Мій брате?