Почулося скрипіння, з відкритих дверей потягло протягом. Увійшов Регал. За ним ішов Вілл, безтурботно випромінюючи силу Скіллу. Я відчував його, як ніколи досі нікого не відчував. Навіть не дивлячись на нього, міг розпізнати його постать і жар Скіллу, що палав у ньому. Він був небезпечним. Регал вважав його лише знаряддям. Я відважився на крихітне задоволення, дізнавшись, що Регал не розуміє небезпеки такого знаряддя, як Вілл.
Регал усівся у своє крісло. Хтось приніс йому маленький столик. Я почув звук, з яким відкорковано пляшку, тоді занюхав запах вина. Біль загострив мої чуття до нестерпного рівня. Я чув, як Регал п’є. Відмовлявся зізнатися, яку сильну спрагу відчуваю сам.
— Мій любий. Глянь на нього. Не думаєш, Вілле, що ми зайшли задалеко?
Щось у грайливому збудженні в голосі Регала сповістило мене, що він сьогодні не лише вино пив. Може, димок? Так рано? Вовк казав, що світає. Регал ніколи не встане на світанку… щось було не так із моїм почуттям часу.
Вілл неквапом підійшов до мене, став наді мною. Я не намагався ворухнутися, щоб глянути йому в обличчя. Міцно вхопився за свій невеликий запас сил. Він різко штовхнув мене ногою, і я мимоволі застогнав. Майже тієї ж миті він ударив мене силою Скіллу. Тут принаймні я тримався твердо. Вілл коротко вдихнув крізь ніс, пирхнув. Повернувся до Регала.
— Ваше Величносте. Ви вже зробили з його тілом майже все, що можна було зробити без ризику, що ці ушкодження видно буде й через місяць. Але всередині він усе ще опирається. Біль може відвернути його увагу від захисту свідомості, але не ослабить сили його Скіллу. Не думаю, що вам вдасться зламати його таким чином.
— Я не питав твоєї думки, Вілле! — гостро скартав його Регал. Я почув, як він всідається зручніше. — Ах, це надто довго триває. Мої герцоги починають виявляти ознаки нетерпіння. Ми мусимо зламати його сьогодні.
По тому майже замислено спитав Вілла:
— Кажеш, майже все можливе з його тілом? То що б ти радив як наступний крок?
— Залиште його наодинці зі мною. Я можу добитися від нього того, чого ви прагнете.
— Ні, — рівним голосом відмовив Регал. — Я знаю, чого ти від нього хочеш, Вілле. Ти бачиш у ньому товстий бурдюк, повний сили Скіллу, який охоче б спорожнив. Що ж, можливо, під кінець знайдеться спосіб, щоб ти його здобув. Але ще не зараз. Я хочу, щоб він став перед герцогами й зізнався у зраді. І більше: хочу, щоб він повзав перед троном і благав милосердя. Я бажаю, аби він звинуватив усіх, хто сміє мені опиратися. Він сам їх викриє. Ніхто не сумніватиметься, коли він назве їх зрадниками. Нехай герцог Бронді побачить, як звинувачують його власну доньку, нехай усі почують, що леді Пейшенс, яка так голосно репетує про правосуддя, сама зрадила корону. А для нього… ця дівчина-свічкарка, ця Моллі.
Моє серце зайшлося.
— Я ще не знайшов її, мілорде, — відважився сказати Вілл.
— Мовчати! — загримів Регал. Вийшло майже як у короля Шрюда. — Не додавай йому цим надії! Нема потреби знаходити її, щоб він сам звинуватив її у зраді. Знайдемо, коли матимемо вільний час. Він піде на смерть, знаючи, що вона піде за ним услід, звинувачена ним самим. Я очищу Оленячий замок від купи гною, стану на карк усім тим, що хотіли мене зрадити і протистояти мені!
Він поволі підняв свого келиха, наче сам собі проголосив тост, і відпив глибокий ковток.
Я подумав, що це звучить дуже схоже на королеву Дезайр за кубком вина. Одна половина — хвалько, друга — слинявий боягуз. Він боятиметься всіх, кого не контролює. А наступного дня ще більше боятиметься тих, кого контролює.
Регал із грюканням відставив свій кубок вина. Відкинувся на спинку крісла.
— Добре. Продовжуймо, так? Келфрі, підніми його для нас.
Келфрі був професіоналом, який працював не для насолоди. Він не був лагідним, але не був і грубим більше, ніж це необхідно. Встав за мною, обхопивши за плечі, щоб утримати на ногах. Він не навчався в Год. Я знав, що коли б різко відкинув голову назад, то міг би розтрощити йому носа, а то й вибити кілька передніх зубів. Але мені й просто стояти рівно було не надто легше, ніж різко дриґати головою. Тож я стояв, захистивши руками живіт, відштовхуючи біль, збираючи сили. За мить здійняв голову і глянув на Регала.