— Він ніколи не розповість вам, де Кувей.
Ван Ек поблажливо посміхнувся.
— От цікаво, що виявиться ефективнішим — катувати пана Бреккера чи дозволити йому спостерігати, як катують вас? — Він нахилився ближче і промовив змовницьким тоном: — Можу сказати, що найперше я здеру з нього ті рукавиці і переламаю по одному його злодійські пальці.
Інеж подумала про Казові бліді долоні спритника, про блискучий шов рубця, що збігає до кісточки на правій руці. Ван Ек може зламати всі Казові пальці й обидві ноги, і той ніколи не промовить жодного слова, але якщо крамареві посіпаки зірвуть з нього рукавички? Інеж досі не розуміла, чому він потребував їх і чому знепритомнів у фургоні на шляху до Льодового Двору, але знала, що Каз не переносить дотику шкіри до шкіри. Як надійно він зможе приховувати цю слабкість? Як швидко Ван Ек виявить його вразливе місце і використає його? Як довго Каз триматиметься? Інеж не могла цього знести. Вона раділа, що не знає, де перебуває Кувей. Вона б зламалася раніше за Каза.
У залі загупали черевики — гуркіт кроків.
Інеж стрибнула вперед і розтулила рота, щоб застерегти їх криком, але рука вартового міцно затисла її уста і тримала, поки дівчина борсалася в його обіймах.
Двері розчахнулися. Тридцять вартових підняли тридцять гвинтівок і звели тридцять курків. Хлопчик у дверях відсахнувся, обличчя зблідло, спіральні каштанові кучері розкуйовдилися. Малий був убраний у Ван Екову червоно-золоту ліврею.
— Я... пане Ван Ек, — задихнувся він, затуляючись підведеними руками.
— Вільно, — наказав вартовим Ван Ек. — Це що?
Хлопчик проковтнув слину.
— Сер, будиночок на озері. Вони з’явилися з води.
Ван Ек підскочив, перекинувши стілець.
— Еліс...
— Вони забрали її з собою годину тому.
«Еліс». Ван Екова чарівна вагітна дружина. Інеж відчула іскорку надії, але згасила її, не наважуючись повірити.
— Вони вбили одного з вартових, а решту покинули зв’язаними в коморі, — захекано вів далі хлопчик. — На столі була записка.
— Принеси її сюди, — гавкнув Ван Ек. Малий розгонисто перетнув прохід, і крамар вихопив записку з його руки.
— Що там... що там написано? — поцікавився Баян. Голос у нього тремтів. Можливо, Інеж мала рацію щодо Еліс та її вчителя музики.
Ван Ек ударив його навідлиг.
— Якщо я дізнаюся, що тобі було щось відомо про це...
— Я не знав! — зойкнув Баян. — Я нічого не знав. Я точно виконував ваші накази.
Ван Ек зіжмакав записку в кулаці, але Інеж устигла прочитати слова, написані впізнаваним зазубреним Казовим почерком: «Завтра опівдні. Худмедбридж. З її ножами».
— Записка була притиснута цим. — Хлопчик поліз до кишені й витяг крихітний затискач для краватки — гігантський рубін, оздоблений золотим лавровим листям. Каз поцупив його у Ван Ека, коли той уперше найняв його для місії в Льодовому Дворі. Інеж не мала нагоди переховати прикрасу, перш ніж вони покинули Кеттердам. Каз, мабуть, якимось чином знову до неї дістався.
— Бреккер, — загарчав Ван Ек напруженим від люті голосом.
Інеж не могла стриматися. Вона засміялася.
Ван Ек дав їй добрячого ляпаса. Він ухопив дівчину за туніку й струсонув так, що аж кістки заторохкотіли.
— Бреккер гадає, що ми досі граємо в гру, еге ж? Вона моя дружина. Вона виношує мого спадкоємця.
Інеж засміялася ще дзвінкіше; усі жахи минулого тижня вирвалися з грудей легковажним передзвоном. Вона не була певна, що зможе зупинитися, коли захоче.
— А ви були достатньо дурним, щоб розповісти Казові все це на Велльґелуці.
— Мені наказати Франке витягти молоток і продемонструвати тобі, наскільки я серйозний?
— Пане Ван Ек, — заблагав Баян.
Проте Інеж уже не боялася цього чоловіка. Перш ніж Ван Ек устиг вдихнути, вона вдарила його лобом, розбивши мерзотнику носа. Чоловік скрикнув і відпустив її, коли кров залила його витончений крамарський костюм. Тієї ж миті вартові накинулися на дівчину й відтягли її назад.
— Ти, маленька негіднице, — сказав Ван Ек, притискаючи до обличчя носовичок із вишитою монограмою. — Ти, маленька шльондро. Я власноруч візьмуся з молотком за обидві твої ноги.
— Ну ж бо, Ван Еку, погрожуйте мені. Розкажіть мені, чим іще маленьким я є. Ви торкнетеся мене пальцем, і Каз виріже вашу дитину з живота дружини-красуні, а тіло повісить на балконі Біржі. — Потворні слова терзали її совість, але Ван Ек заслуговував, щоб ці образи вкорінилися в його свідомості. Хоча Інеж не вірила, що Каз утне таке, вона була вдячна за кожну огидну, жорстоку річ, що вчинив Нечисторукий, щоб здобути свою репутацію — репутацію, яка щосекунди не даватиме Ван Екові спокою, поки не повернеться його дружина.
— Замовкни! — закричав він, бризкаючи слиною з рота.
— Думаєте, він цього не скоїть? — глузувала Інеж. Вона відчувала, як пече щока в тому місці, де він ляснув її, бачила, як у руці вартового й досі лежить молоток. Ван Ек налякав її, тож Мара була щасливою, відплачуючи йому тим самим. — Підступний, безжальний, аморальний. Хіба ви спершу найняли Каза не через це? Не тому, що він здатний на те, на що більше ніхто не наважиться. Ну ж бо, Ван Еку. Переламайте мені ноги й подивіться, що станеться. Киньте йому виклик.
Невже вона справді подумала, що крамар може перехитрити Каза Бреккера? Каз звільнить її, і тоді вони покажуть цьому чолов’язі, на що здатні шльондри й канальні щури.
— Утіштеся, — кинула Інеж, коли Ван Ек стиснув зазубрений кутик стола, щоб не впасти. — Навіть над найкращими людьми можна взяти гору.
8. Матаяс
атаяс спокутуватиме в наступному житті за помилки, яких припустився протягом цього, проте він завжди вірив, що, попри злочини й падіння, всередині він мав непорушний стрижень благопристойності. Утім, зараз він відчував: якщо проведе поруч із Еліс Ван Ек іще годину, то вб’є її заради хвилинки тиші. Облога будиночка на озері відбулася з такою точністю, що Матаяс не міг змусити себе не захоплюватися нею. Коли минуло лише три дні після викрадення Інеж, Ротті попередив Каза, що на «Ейл Комеді» з’явилися вогні, а ще о незвичній годині туди припливають, а потім пливуть геть човни, у яких частенько сидить сулійський юнак. У ньому швидко впізнали Адема Баяна, вчителя музики, що служив у Ван Ека останні шість місяців. Він несподівано приєднався до крамаревої челяді після того, як Вілан покинув домівку, проте молодший Ван Ек не здивувався, що його батько забезпечив Еліс професійним викладачем музики.
— Хіба в неї нічого не виходить? — поцікавився Джаспер.
Вілан трохи повагався, а потім сказав:
— Вона дуже завзята.
Нескладно було припустити, що в «Ейл Комеді» утримують Інеж, тож Ніна хотіла негайно вирушити за нею.
— Він не вивезе її за межі міста, — сказала дівчина, та її щоки розчервонілися вперше з тієї миті, коли вона виборсалася зі свого ґерцю з парем. — Очевидно, що він тримає її там.
Проте Каз просто глипнув кудись віддалік, зберігаючи свій дивний вираз обличчя, і зауважив:
— Занадто очевидно.
— Казе...
— Як ти ставишся до сотні крюґе?
— Це була приманка?
— Безсумнівно. Ван Ек занадто спрощує. Він поводиться з нами, наче з простаками. Але крамар не народився в Бочці, а ми не купка тупих роззяв, готових кинутися на першу блискучу блешню, якою він нас повабить. Ван Ек хоче, щоб ми думали, наче вона на тому острові. Можливо, вона там. Проте там також чекатиме на нас неабияка вогнева міць, а може, навіть кілька гришників, нагодованих парем.
— Завжди бий туди, куди простак недопетрає дивитися, — пробурмотів Вілан.
— Милий Ґхезене, — вигукнув Джаспер, — та ти зіпсований аж до кісток.
Каз гупнув ціпком із воронячою головою по плитняку, яким була викладена підлога гробниці.
— Знаєте, у чому Ван Екова проблема?
— Брак честі? — озвався Матаяс.
— Слабенькі батьківські навички? — припустила Ніна.