Інеж відчувала, як зростає збудження, поки вони прокладали собі шлях між мавзолеями до центру острова. «Нехай із ними все буде гаразд, — молилася вона. — Нехай із ними все буде гаразд». Нарешті дівчина помітила мерехтіння тьмяного світла й почула невиразне бурмотіння голосів. Вона зірвалася й побігла, не зважаючи на кашкет, що впав із голови на порослу лозами землю. Рвучко відчинила двері до гробниці.
П’ятеро людей усередині підвелися, здійнявши зброю й кулаки, тож Інеж різко загальмувала.
Ніна скрикнула:
— Інеж!
Вона перелетіла кімнату і стисла Мару в міцних обіймах. А потім ураз усі опинилися довкола, обіймали її, плескали по спині. Ніна її не відпускала. Джаспер обійняв обох дівчат і радісно вигукнув: «Мара повернулася!», — а Матаяс стояв позаду, як завжди офіційний, проте з усмішкою на обличчі. Інеж перевела погляд із шуанського хлопчика, що сидів у центрі гробниці, на ідентичного шуанського хлопчика, що зависнув перед нею.
— Вілане? — сказала вона тому, що був ближче.
Він розплився в усмішці, проте та сповзла набік, коли малий озвався:
— Вибач за мого батька.
Інеж пригорнула його до себе й прошепотіла:
— Ми — не наші батьки.
Каз гупнув ціпком по кам’яній підлозі. Він стояв у дверях гробниці.
— Якщо всі вже закінчили обійматися, на нас чекає робота.
— Постривай, — вигукнув Джаспер, так і не відпускаючи від себе Інеж. — Ми не говоритимемо про роботу, поки не зрозуміємо, що це за штуки були в Клепці.
— Які штуки? — запитала Інеж.
— Ти не помітила, як половина Клепки злетіла в повітря?
— Ми бачили, як вибухнула бомба в «Білій троянді», — відповіла Інеж, — а потім чули ще один вибух.
— У «Кузні», — пояснила Ніна.
— А потім, — вела далі Інеж, — ми побігли.
Джаспер кивнув із розумним виглядом.
— Це була ваша найбільша помилка. Якби ви там застрягли, вас міг мало не вбити шуанський хлопака з крилами.
— Їх було двійко, — виправив його Вілан.
Інеж насупилася.
— Двійко крил?
— Двійко хлопаків.
— З крилами? — випитувала Мара. — Як у птахів?
Ніна потягла її до захаращеного столу, де лежала розгорнута карта Кеттердама.
— Ні, радше яку метелика, у смертоносного механічного метелика. Ти голодна? У нас є шоколадне печиво.
— Ой, справді, — згадав Джаспер. — Вона отримає таємний запас печива.
Ніна посадила Інеж на стілець і плюхнула на стіл перед нею бляшанку.
— Їж, — наказала вона. — Там було двійко шуанців з крилами, а ще чоловік і жінка, які були... незвичайні.
— Нінина сила на них не діяла, — повідомив Вілан.
— Гм-м-м, — ухильно відповіла Серцетлумачниця, витончено кусаючи краєчок печива. Інеж ніколи не бачила, щоби Ніна хоч щось кусала витончено. Вочевидь, її апетит не повернувся, і Мара замислилася, чи річ тільки в цьому.
Матаяс приєднався до них за столом.
— Шуанка, з якою ми стикнулися, була сильнішою за мене, Джаспера й Вілана, разом узятих.
— Ти правильно почула, — запевнив Джаспер, — сильніша за Вілана.
— Я виконував свою частину роботи, — заперечив молодший Ван Ек.
— Однозначно виконував, крамарику. Що то було таке фіолетове?
— Дещо новеньке, над чим я тепер працюю. Воно базується на равканському винаході з назвою лумія; полум’я майже неможливо загасити, але я змінив склад, і тепер воно палає значно гарячіше.
— Нам пощастило, що ти був там, — зауважив Матаяс і легенько вклонився, від чого Вілан набув задоволеного й надзвичайно схвильованого вигляду. — Ті створіння були майже несприйнятливі до куль.
— Майже, — похмуро повторила Ніна. — Вони мали сіті. Вони шукали гришників, щоб уполювати й захопити їх.
Каз притулився плечем до стіни.
— Вони були під дією парем?
Дівчина похитала головою.
— Ні. Не думаю, що вони були Гришами. Вони не демонстрували ніякої сили й не зцілювали свої рани. Здавалося, що в них під шкірою якісь металеві пластинки.
Вона швидко сказала щось Кувею шуанською.
Кувей застогнав:
— Кхерґууд.
Усі тупо витріщилися на нього. Хлопець зітхнув і пояснив:
— Коли мій батько винайшов парем, уряд тестував її на Творцях.
Джаспер схилив голову набік.
— Річ у мені чи твоя керчинська покращилася?
— З моєю керчинською все гаразд. Ви всі занадто швидко розмовляєте.
— Га-а-ра-азд, — протягнув Джаспер. — Чому твої любі шуанські друзі тестували парем на Творцях? — Він недбало розвалився на стільці, поклавши руки на револьвери, проте Інеж не надто довіряла його розслабленій позі.
— Вони утримують у полоні ще кількох Творців, — повідомив Кувей.
— Їх найлегше полонити, — втрутився Матаяс, не зважаючи на похмурий Нінин вираз обличчя. — Ще нещодавно вони були мало натреновані в боротьбі, а без парем їхня сила не дуже підходить для бійки.
— Наші лідери хочуть провести більше експериментів, — вів далі Кувей. — Але вони не знають, скільки гришників зможуть знайти...
— Може б, вони менше вбивали? — запропонувала вихід Ніна.
Кувей кивнув, проґавивши чи проігнорувавши сарказму її голосі.
— Так. Вони мають кількох гришників, та вживання парем вкорочує Гришам віку. Тому наші лідери залучили лікарів, щоб ті працювали з Творцями, уже хворими від парем. Вони планують створити новий вид солдата, Кхерґууд. Не знаю, чи їм це вдалося.
— Гадаю, я можу відповісти на це питання великим жирним «ТАК», — озвався Джаспер.
— Спеціально скроєні солдати, — задумливо промовила Ніна. — До війни я чула, що в Равці намагалися створити щось подібне, підсилюючи скелети, маніпулюючи щільністю кісток, імплантуючи метал. Вони проводили досліди на добровольцях Першої армії. Ох, Матаясе, досить кривитися. Зважаючи на час, ваші фієрданські майстри вже мали б спробувати точнісінько те саме.
— Творці мають справу з твердими субстанціями, — нагадав Джаспер. — Метал, скло, тканини. Це нагадує роботу Корпуснійців.
«Досі говорить так, наче він не один із них», — зауважила Мара. Усі вони знали, що Джаспер був Творець; у безладі, що супроводжував їхню втечу з Льодового Двору, навіть Кувей про це дізнався. Проте Джаспер рідко визнавав свою силу. Та й дівчина вважала, що він може поводитися зі своїм секретом так, як йому заманеться.
— Краяльники стирають межу між Корпуснійцями і Творцями, — пояснила Ніна. — У Равці я мала вчительку, Женю Сафіну. Вона могла б стати Серцетлумачницею або Творцем, якби захотіла, але натомість стала видатною Краяльницею. Робота, яку ви описуєте, насправді просто передові методи краяння.
Інеж не могла цього збагнути.
— Але ви кажете, що бачили чоловіка з крилами, якимось чином пересадженими йому на спину?
— Ні, вони були механічні. Такий собі металевий каркас і, напевно, брезент. Але це значно складніше, ніж просто пара крил, приплюснута комусь між лопаток. Потрібно під’єднати мускулатуру, зробити кістки порожнистими, щоб знизити вагу тіла, потім якось компенсувати кістковий мозок, можливо, взагалі замінити чимось скелет. Рівень складності...
— Парем, — промовив Матаяс, його бліді біляві брови насупилися. — Творець під дією парем може впоратися з таким кроєм.
Ніна відсунулася від столу.
— Торговельна Рада ніяк не реагуватиме на шуанську атаку? — поцікавилася вона в Каза. — Невже вони просто дозволять комусь прибути в Керч, пританцьовуючи, і заходитися підривати все довкола й викрадати людей?
— Сумніваюся, що Рада діятиме, — зізнався Бреккер. — Попри те що шуанці, які вас атакували, були вбрані у форму, уряд Шу Хану, імовірно, заперечуватиме, що йому щось відомо про напад.
— Тож їм це просто зійде з рук?
— Може, і ні, — озвався Каз. — Сьогодні я провів трохи часу, збираючи в гаванях інформацію. Що сталося з тими двома шуанськими військовими кораблями? Рада Потоків висушила їхній док.