— Злетять, як дешева пара револьверів, — вигукнув Джаспер, зірвався на ноги й забігав гробницею.
— Ціни полізуть угору і ростимуть далі, — погодився Каз. — А ми, як і кілька днів тому, володіємо акціями в компаніях, які не зберігають цукор у Ван Ека. Просто тепер вони коштують рівно стільки, скільки ми за них заплатили. Проте, щойно ми знищимо цукор у Ван Екових силосах...
Джаспер похитався, переносячи вагу з носків на п’яти.
— Наші акції коштуватимуть у п’ять — а може, і десять — разів більше, ніж тепер.
— Вважай двадцять.
— Не заперечуй, якщо я так і вчиню, — заулюлюкав він.
— Ми можемо продати й отримати велетенський прибуток, — розмірковував Вілан. — За одну ніч ми станемо багатіями.
Інеж подумала про блискучу шхуну, озброєну важкою гарматою. Вона може бути її власною.
— Багатіями з тридцятьма мільйонами крюґе? — поцікавилася вона. Саме таку винагороду заборгував їм Ван Ек за роботу в Льодовому Дворі. І не збирався ніколи її заплатити.
Привид ледь помітної посмішки торкнувся Казових уст.
— Плюс-мінус мільйон.
Вілан гриз ніготь великого пальця.
— Мій батько може пережити цю втрату. Гірше це зачепить інших крамарів, які володіють цукром у силосах.
— Правда, — погодився Матаяс. — А якщо ми зруйнуємо силоси, стане зрозуміло, що мішенню був Ван Ек.
— Можемо спробувати зробити так, щоб усе здавалося випадковістю, — запропонувала Ніна.
— Так і буде, — озвався Каз. — Від самого початку. Завдяки довгоносику. Поясни їм, Вілане.
Молодший Ван Ек посунувся на стільці вперед, наче школяр, який прагне довести, що знає відповідь. Він витяг із кишені пляшечку.
— Ця модифікація працює.
— Це довгоносик? — перепитала Інеж, розглядаючи пляшечку.
— Хімічний довгоносик, — пояснив Джаспер. — Але Вілан досі не назвав його. Я голосую за ДовгоносЕк.
— Це жахливо, — озвався крамарик.
— Це геніально. — Джаспер підморгнув. — Так само, як ти.
Вілан зашарівся, наче цвіт лілійника.
— Я теж допомагав, — набундючившись, додав Кувей.
— Таки допомагав, — підтвердив Вілан.
— Виготовимо для нього почесний знак, — озвався Бреккер. — Розкажи-но їм, як це працює.
Вілан відкашлявся.
— Ідею я запозичив в очеретяного фітофторозу — невеличка бактерія може знищити цілий урожай. Коли довгоносик потрапляє до силосу, він починає вгризатися глибше, використовуючи рафінований цукор як пальне, аж поки той не перетвориться на ні до чого не придатну кашу.
— Він вступає в реакцію з цукром? — перепитав Джаспер.
— Так, із яким завгодно цукром. Навіть із мізерними кількостями, якщо достатньо волого, тож тримайте його подалі від поту, крові та слини.
— Не лижіть ДовгоносЕка. Ніхто не хоче це записати?
— Ті силоси величезні, — нагадала Інеж. — Скільки нам його знадобиться?
— Одна пляшечка на силос, — відповів крамарик.
Інеж глипнула на невеличку скляну трубочку.
— Справді?
— Крихітний і жорстокий, — виголосив Джаспер. Він знову підморгнув Віланові. — Так само, як ти.
Ніна вибухнула реготом, а Інеж не вдалося стримати усмішку у відповідь на Джасперову. Усе тіло боліло, і їй хотілося б проспати два дні поспіль, проте дівчина відчула, як розкручується щось усередині, послаблюючи жах і гнів минулого тижня.
— Довгоносик знищить цукор так, що це здаватиметься випадковістю, — підсумував Вілан.
— Так і буде, — погодився Бреккер, — аж поки інші крамарі не дізнаються, що Ван Ек скуповував цукор, який не зберігався в його силосах.
Вілан витріщив очі.
— Що?
— Половину грошей я витратив на наші акції. А решту використав, щоб придбати акції від імені Ван Ека... ну, тобто, від імені холдингової компанії, записаної на Еліс. Не можна робити все занадто очевидним. Акції були придбані за готівку, яку неможливо відстежити. Але сертифікати, що підтверджують купівлю, зі штампами й печатками, будуть знайдені в офісі Ван Екового адвоката.
— Корнеліса Смеета, — здивовано промовив Матаяс. — Шахрайство на шахрайстві. Ти не просто намагався дізнатися, де переховують Еліс Ван Ек, коли заліз до його кабінету.
— Неможливо виграти, граючи в одну гру, — пояснив Каз. — Коли зникне цукор, Ван Екова репутація постраждає. Проте коли люди, які платили йому за збереження цукру, дізнаються, що він заробив на їхніх втратах, вони уважніше придивляться до тих силосів.
— І знайдуть залишки довгоносика, — закінчив його думку Вілан.
— Знищення майна, маніпуляція ринками, — пробурмотіла Інеж. — Йому гаплик. — Вона подумала про Ван Ека, який жестом наказував своєму посіпаці підняти молоток. «Я не хочу, щоб це був чистий перелом. Розтрощи кістку». — Його можуть запроторити до в’язниці?
— Його звинуватять у порушенні угоди і спробах впливу на ринок, — відповів Каз. — Згідно з керчинськими законами, це найстрашніші злочини. Покарання таке саме, як за вбивство. Його можуть повісити.
— Його повісять? — тихо перепитав Вілан. Він намалював пальцем на кеттердамській мапі лінію — проклав шлях від Солодкої Жили до Бочки, а потім до Гельдстраат, де жив його батько. Ян Ван Ек намагався вбити Вілана. Він викинув його геть, наче сміття. Проте Інеж замислилася, чи готовий Вілан засудити свого батька до страти.
— Сумніваюся, що його повісять, — зізнався Каз. — Гадаю, йому винесуть менш суворі звинувачення. Ніхто з Торговельної Ради не захоче відправити одного зі своїх на шибеницю. Питання в тому, чи побачить він насправді в’язничну камеру зсередини. — Бреккер здвигнув плечима. — Залежить від вправності його юриста.
— Але йому заборонять торгувати, — мало не приголомшено збагнув Вілан. — Його статки конфіскують, щоб компенсувати втрачений цукор.
— Це буде кінцем Ван Екової імперії, — підтвердив Каз.
— А як щодо Еліс? — поцікавився Вілан.
Каз знову здвигнув плечима.
— Ніхто не повірить, що та дівчинка мала якийсь стосунок до фінансових махінацій. Еліс подасть на розлучення і, ймовірно, повернеться назад до батьків. Вона тиждень плакатиме, два співатиме, а потім і думати про це забуде. Можливо, вона побереться із принцом.
— Чи, може, з учителем музики, — додала Інеж, згадавши Баянову паніку, коли той почув, що Еліс викрали.
— Є лише одна маленька проблема, — зауважив Джаспер, — і під «маленькою» я маю на увазі «велетенська, кричуща, нумо позбудьмося її і ходімо на пиво». Силоси. Я знаю, що ми з легкістю порушимо все, що порушувати не можна, але як ми збираємося потрапити всередину?
— Каз може зламати замки, — відповів Вілан.
— Ні, — заперечив Бреккер, — я не можу.
— Здається, я ніколи не чула, як ці слова злітають з твоїх уст, — утрутилася Ніна. — Скажи їх ще раз, чітко й повільно.
Каз проігнорував її.
— Там установлені замки-чотирилисники. Потрібно одночасно повернути чотири ключі в чотирьох замках, інакше вони активують броньовані двері та сигнал тривоги. Я можу зламати будь-який замок, але не чотири одночасно.
— То як ми потрапимо всередину? — наполягав Джаспер.
— Силоси мають отвори ще й нагорі.
— Ті силоси мають майже двадцять поверхів у висоту! Невже Інеж збирається лізти по десятьох із них угору та вниз за одну ніч?
— Тільки на один, — сказав Бреккер.
— А далі що? — вигукнула Ніна; руки повернулися на стегна, зелені очі палали.
Інеж згадала височенні силоси й відстань між ними.
— А далі, — сказала вона, — я збираюся йти від одного до іншого по линві.
Ніна сплеснула руками.
— І все це без страхувальної сітки, гадаю?
— Гхафа ніколи не виступає із сіткою, — обурилася Інеж.
— Там буде сітка, — заспокоїв Каз. — Вона вже позаду силосного вартового приміщення, під стосом мішків із піском.
У гробниці несподівано запала суцільна тиша. Інеж не могла повірити в почуте.
— Мені не потрібна сітка.
Каз подивився на годинник.
— Не обговорюється. Ми маємо шість годин, щоб поспати і зцілитися. Я поцуплю потрібне в цирку «Циркоа». Вони стали табором у західних передмістях. Інеж, склади перелік того, що тобі знадобиться. Ми вдаримо по силосах за двадцять чотири години.