Ніна похитала головою.
— Якщо ми повідомимо про аукціон, шуанці точно знатимуть, де й коли можна буде знайти Кувея.
— Це не Равка, — заперечив Каз, — це Керч. Торгівля тут священна й захищена законом. Торговельна Рада зобов’язана гарантувати, що аукціон відбудеться без втручання. Буде залучено чималу кількість офіцерів міської варти, а статут аукціонів вимагає, щоб Рада Потоків теж запропонувала свою підтримку. Торговельна Рада, міська варта, Потоки — усі зобов’язані захистити Кувея.
Кувей опустив свій записник.
— У Шу Хана, можливо, досі є парем і Творці.
— Він має рацію, — погодився Джаспер. — Якщо це так, вони можуть виготовити стільки золота, скільки їм заманеться. І можливості перебити їхню ставку не буде.
— Це якщо припустити, що їхні Творці вже в місті. Ван Ек зробив нам послугу, заблокувавши гавань.
— Навіть якщо...
— Дозвольте мені попіклуватися про шуанців, — урвав Каз. — Я можу контролювати торги. Але нам доведеться знову зв’язатися з равканцями. Їм варто знати, що ми плануємо. Принаймні частково.
— Я можу потрапити до посольства, — запевнила Інеж, — якщо Ніна напише повідомлення.
— Вулиці перекриті барикадами, — заперечив Вілан.
— Але не дахи, — озвалася Мара.
— Інеж, — утрутилася Ніна, — тобі не здається, що варто розповісти їм трохи більше про твою нову подругу?
— Ага, — погодився Джаспер. — Хто ця нова знайома, яка простромила в тобі кілька дірок?
Інеж глипнула у вікно.
— На полі з’явився новий гравець — найманка Пекки Роллінза.
— Тебе перемогли в сутичці сам на сам? — здивувався Матаяс. Він бачив, як б’ється Мара. Перемогти її — це вам не дрібниця.
— Найманка — це м’яко сказано, — додала Ніна. — Вона йшла за Інеж линвою, а потім кидала в неї ножі.
— Якщо точно, не зовсім ножі, — виправила її Інеж.
— Смертельно гострі серветки?
Мара підвелася з підвіконня. Запхала руку до кишені та з брязканням кинула на стіл купку чогось, що нагадувало невеличкі срібні сонечка.
Каз нахилився й підняв одне з них.
— Хто вона така?
— Її звуть Дуняша, — відповіла Інеж. — Сама ж називає себе Білий Клинок і ще безліччю інших слів. Вона дуже вправна.
— Наскільки? — поцікавився Бреккер.
— Краща за мене.
— Я чув про неї, — повідомив Матаяс. — Її ім’я було у звіті з інформацією, яку розвідка дрюскелле збирала про Равку.
— Равку? — перепитала Інеж. — Вона казала, що навчалася в Амрат Єні.
— Вона стверджує, наче в ній тече кров Ланцових і що вона претендує на равканський трон.
Ніна вибухнула реготом.
— Невже ти серйозно?
— Спираючись на її заяви, ми планували зруйнувати режим Ніколаї Ланцова.
— Розумно, — похвалив Каз.
— Злочинно, — відрубала Ніна.
Матаяс відкашлявся.
— Він новий король і до того ж вразливий. Є деякі сумніви стосовно його власного походження. Але у звіті стверджується, що Дуняша — ексцентрична особа, можливо, ошуканка. Ми вирішили, що вона занадто непередбачувана для такої ризикованої справи.
— Можливо, це вона переслідувала нас від Чорного Серпанку минулої ночі на замовлення Пекки, — припустила Інеж.
— Ми вже знаємо, як Пекка знайшов наше укриття? — поцікавилася Ніна.
— Мабуть, хтось із його людей помітив одного з нас, — озвався Каз. — Цього було б достатньо.
Матаяс замислився, чи не було б краще, якби вони точно знали, хто відповідальний за це. Тоді б ніхто не мусив страждати від почуття провини чи сорому.
— Дуняшиною перевагою була несподіванка, — пояснила Інеж. — Якщо готель досі не скомпроментовано, я можу потрапити до посольства й повернутися непоміченою.
— Добре, — відповів Каз, проте не так швидко, як очікував Матаяс. «Він боїться за неї, — подумав фієрданець, — і це йому не подобається». Цього разу він співчував дем’їнові.
— Є ще одна проблема, — додала Ніна. — Матаясе, заткай вуха.
— Ні.
— Добре. Тоді мені просто доведеться подбати про твою відданість пізніше. — Вона прошепотіла йому на вухо: — У головній спальні є велетенська ванна.
— Ніно.
— Це лише спостереження. — Ніна підхопила з таці залишки вафель і сказала: — Равканці не зможуть виграти аукціон. Ми збанкрутували.
— Ох, — зрадів Матаяс, — я так і знав.
— Не знав.
— Гадаєш, Фієрді невідомо, що в Равки порожні скарбниці?
Ніна насупила брови.
— Ти міг хоча б удати, що здивований.
— Фінансові неприємності Равки ні для кого не таємниця. Її казну спустошили роки неправильного управління королів Ланцових і бої на обох кордонах. Громадянська війна теж не допомогла, а новий король охоче зичив у керчинських банків. Якщо ми влаштуємо аукціон, ставки равканців не будуть конкурентоспроможними.
Каз посунув хвору ногу.
— Саме тому Торговельна Рада Керчу їх профінансує.
Джаспер вибухнув реготом.
— Фантастика. Чи існує шанс, що вони хочуть купити мені котелок із суцільного золота, якщо вже беруться до справи?
— Це протизаконно, — втрутився Вілан. — Рада відповідальна за проведення аукціону. Вони не можуть впливати на його результат.
— Авжеж ні, — погодився Каз. — І їм це відомо. Кувей із батьком зверталися до Торговельної Ради, шукаючи допомоги, але ті так боялися скомпрометувати свій нейтралітет, що відмовилися діяти. Ван Ек побачив гарну нагоду й відтоді працював за їхніми спинами. — Каз опустився нижче на стільці. — Що Ван Ек планував від самого початку? Він скуповував ферми юрди, щоб контролювати її поставки, коли відкриється секрет юрди парем. Він виграє, хай би хто володів Кувеєм. Отже, мислити, як він, — означає мислити, як крамар. Коли Кувей Юл-Бо, син Бо Юл-Баюра, оголосить про аукціон, Рада знатиме, що таємниця парем може будь-якої миті стати загальновідомою. Вони нарешті зможуть діяти й шукатимуть нагоди захистити свої статки та зберегти роль Керчу у світовій економіці. Самі брати участь в аукціоні вони не зможуть, але зможуть гарантувати собі чималі гроші, хай би яким був результат.
— Скуповуючи юрду, — здогадався Вілан.
— Саме так. Ми створимо Асоціацію юрди, шанс для інвесторів, які прагнуть заробити грошенят, поки світ летить під три чорти. Дамо Раді гарну можливість і дозволимо попіклуватися про решту справи їхній жадібності.
Вілан кивнув, на його обличчі з’явився нетерплячий вираз.
— Гроші не підуть на рахунки Асоціації. Ми зосередимо кошти в Равці, щоб вони могли запропонувати свою ціну за Кувея.
— Щось таке, — погодився Каз. — І візьмемо невеличкий процент. Як чинять банки.
— Але хто принаджуватиме інвесторів? — поцікавився Джаспер. — Ван Ек бачив обличчя кожного з нас, окрім Ніни та Шпехта. Навіть якщо ми якимось чином перекроїмо когось із нас або наймемо ще когось, Торговельна Рада не передасть так просто свої гроші новачку без жодної справжньої вірчої грамоти.
— А як щодо фермера, який вирощує юрду й зупиняється в найдорожчому номері люкс Кеттердама?
Кольм Фахей перевів погляд зі своєї кави.
— Я?
— У жодному разі, Казе, — заперечив Джаспер. — Це вже точно ні.
— Він знається на юрді, розмовляє керчинською та новоземською й має відповідний вигляд.
— Він має чесне обличчя, — гірко додав стрілець. — Ти не рятував його від небезпеки, переховуючи в цьому готелі, ти налаштовував його.
— Я будував для нас запасний вихід.
— І сам підстраховувався?
— Так.
— Ти не вплутуватимеш у це мого батька.
— Він уже вплутався, Джасе. Ти вплутав його в це, коли змусив закласти ферму, щоби заплатити за твій науковий ступінь із викидання грошей на вітер.
— Ні, — повторив Джаспер. — Ван Ек зрозуміє зв’язок між Кольмом Фахеєм та Джаспером Фахеєм. Він не ідіот.
— Але в «Ґельдреннері» Кольм Фахей не зупинявся. Кольм Фахей винаймав кімнати в невеличкому готельчику в університетському районі та, згідно з документами начальника порту, відплив кілька ночей тому. Чоловік, який зупинився тут, зареєстрований під іменем Йоганнус Рітвельд.