Лінкольн міцно тримався за неї обома руками.
— Ні, — сказав він, хитаючи головою з широко розплющеними очима. — Ні.
— Йди, хлопче, — сказала вона йому, відіпхнувши його від себе.
Потім притягла його назад, бо не могла відпустити сина, ще раз не пригорнувши його. Вона стояла на одному коліні, витягши другу ногу позад себе. Обхопила малого руками, притисла його личко до своєї скроні й вдихала його пахощі, які завжди змінювалися й завжди залишалися однаковими, а тепер мали запах хліба. Вона намагалася, щоб кожна клітина її тіла пам’ятала про це — про його руку в її волоссі, про його м’яку шкіру, притиснуту до її підборіддя, про маму — тож якщо вона зможе зберегти якесь відчуття навіки, то це буде відчуття сина, таке, як тепер.
— Мій любий хлопчику. Йди з Кейлін. — Ні, вона відчула, що йому цього не досить. Він повинен зрозуміти. — Я повинна зачекати тут, мій любий. Доки прийдуть лікарі.
Він заплакав.
Вона мусила від’єднати від себе всі пальчики сина, роз’єднатися з ним цілком, хоч і не знала, як вона витримає ту мить, коли його шкіра відокремиться від її шкіри.
— Я хочу залишитися з тобою, — сказав він.
Кейлін потяглася до нього і взяла його за руку, переплівши свої пальці з його пальчиками. Він пішов з дівчиною, сказавши «окей» своїм тремтячим голоском, але її голова запаморочилася. Вона втратила відчуття речей на досить тривалий час, а потім знову широко розплющила очі.
Світло, яке пробивалося крізь дерева, здалося їй тепер чудовим. Дивно, що вона не помічала цього раніше. Тепер вона побачила довгі білі смуги, що нагадали їй низки перлів або місяців, і світло-помаранчеву кулю на відстані, й червоні та сині вогники, що подекуди спалахували, відбиваючись від дерев.
Вона досі стояла навколішки. Ні, лежала на животі. Вона збиралася незабаром підвестися на ноги, але поки що спостерігала, як побіг Лінкольн, тримаючись за руку Кейлін. Він біг набагато швидше, ніж вона сподівалася, це був той його позбавлений грації біг, який так їй подобався, коли його ноги відлітали вбік. Він не біг швидко, не біг лінійно, але кожна його частинка рухалася — плечі, ноги, руки та лікті, спрямовані в різні боки. Він не був створений для аеродинаміки, її хлопчик.
Вона відчула смак крові. Мабуть, знову прикусила собі губу.
Лінкольн здавався їй більшим, чим далі відбігав. Але вона зберегла досить ясний розум, аби усвідомлювати, що так не має бути. Він заповнював весь екран перед її очима, затуляючи від неї гілля сосон. Перед нею був лише він. І світло. Ясне світло, що сяяло в небі, наче стрічки на травневому дереві, коли вона була в шостому класі у своїй сукні кольору лаванди й дивилася на стрічку, яку тримала в руках, довгу й звивисту — Будьте уважні, дівчата, — казала місіс Менінг, яка керувала всією цією процедурою, — це складний процес — і вона сплітала свою стрічку зі стрічками інших дівчат, сплітала й розплітала, й забарвлені в колір шербету стрічки заповнювали небо, а на кінці кожної стрічки двоє рук, які міцно її тримали, пальці Кейлін вп’ялися їй у сорочку, рука Кейлін у Лінкольновій руці, стрічки звиваються — саме таким вона бачила тепер світло. Гарно.
Є гарні речі. Будь уважною.
Волосся запхалося їй у рот, і вона струснула головою. Земля під нею була вологою.
Лінкольн. Вона не знала, де він є. Їй треба було підняти голову.
Вона знову збилася зі сліду, але потім, коли повернула голову, то на мить побачила його на великій відстані, побачила його сплутане волосся, й він був оточений людьми в чорному вбранні, які стояли навколішки. Їй було приємно бачити, як дорослі люди намагаються не височіти над ним. Але вона не була певна, чи він справді зупинився там і розмовляє з полісменами, чи це витвір її фантазії.
Це історія про малого хлопчика на ім’я Стів, який виріс і став вершником.
Це історія про роботів і лазери.
Це історія про те, як я одружився, мамо. Мені потрібна дружина. Її зватимуть Люсі. Я хочу мати п’ять хлопчиків і п’ять дівчаток. Але всі вони ростимуть у моєму череві, а не в її, як ото буває в морських коників.
Їй хочеться послухати його історію. Вона заплющує очі й так чує його краще.
Вона мусить тримати очі заплющеними, бо стрічки світла надто яскраві.