"Душа моя тобi потрiбна, так?" - зверхньо запитав я.
Я був начитаним хлопцем. Воно загиготiло. "Душа твоя, твоє заплямоване душисько? Так, треба, а що, так i даси? Без пручань, без торгiв?" Я замислився. Треба ж добре обскубти гада. "Гей, хлопче, про слова - пам'ятаєш?" Я пам'ятав. "То як менi тебе називати?" "А що, любчик не знає мого iменi чи проблеми зi словниковим запасом?" Любчик знав, проблем у любчика не було (якщо не зважати на одну волохату проблемку). Але чекав на пропозицiї. "Добре. Називай мене Месiр".
"Месiр". Оце полохало - i Месiр? "Я не можу звати тебе Месiр, ти вже вибач", - зiзнався я чесно. "Ну, обери якийсь варiант, у мене сьогоднi непоганий настрiй, може, й погоджуся…" Вiн вiдригнув. Невже воно п'є пиво? "Нi, це не через пиво". Як iз ним зручно, от що означає: чуйна людина. Але ж воно не людина, може, тому й чуйне? "Слухай, звiльни мене вiд фiлософiї. Зазвичай вiд цього в мене псується настрiй, а якщо в мене зiпсується настрiй, то я буду вимушений зiпсувати настрiй i тобi". "А тобi не здається, що це так дрiб'язково - псувати iншим настрiй тiльки тому, що хтось зiпсував твiй?" Судячи з того, що його очиська втратили свою зворушливiсть, я зрозумiв, що зайшов задалеко i зараз мушу вiдгребти назад. "О'кей, о'кей", - допомiг собi руками, роблячи заспокiйливi жести.
"То що? Придумалося?" - голосно запитало воно. I я прокинувся. I цього разу заверещав, як навiжений. Я думав, що все це менi наснилося, але - нi. Воно сидить у моєму крiслi, воно склало рученята, воно впевнене в собi, як у таке-о не вiрити? "О, вже краще. Починаєш правильно мислити, любчику". "Слухай, чи не мiг би ти не називати мене любчиком? Мене вiд цього нудить". "Мiг би. Але не буду. А нудить тебе через те, що ти забагато пиячиш". Отакої. А я все життя (ну, не все, звiсно, це так говориться просто - "все життя") думав, що воно має схвально ставитися до всiх порокiв, i до пияцтва також. "У принципi ми схвалюємо пияцтво, коли цим займаються нашi iдеологiчнi вороги, але коли пиячать нашi спiльники? О, це вже нас, любчику, дуже непокоїть". "Нас?" "Ага". Тобто воно таке не одне. Воно мовчить, робить вигляд, що не пiдслуховує. "Тобто я - ваш спiльник, так?" "Потенцiйний, це поки що все, що я можу обiцяти, але, на перший погляд, перспективний". Боже мiй, вiн говорить, як менеджер. "Кого це ти згадав, ще й всує?" "Е", - швидко вибачаюся я. "Бiльше такого не повториться, Месiрко". "О! Я зватиму тебе Месiрко, тому що ти - сiрий i, вибач, невеличкий за розмiром". Воно гмикає. Мабуть, може збiльшуватися. "Може, може. Багато чого може. I в разi, якщо ти будеш поводитися грамотно, зметикував? Тодi в тебе з'явиться можливiсть переконатися в моїх можливостях".
"I що менi для цього робити? Для того, щоб отримати всi цi блага? Ага, зметикував". Я йду в iншу кiмнату, яку називаю гостьовою, я принципово дивлюся телевiзор тiльки там, повертаюся зi швейцарським ножиком, маленьким, гарненьким з червоною ручкою, менi здається, що я поцупив його в Бернi, винiс iз готелю, так вiн менi сподобався. Воно не встигає нiчого промовити, як я чиркаю собi по зап'ястю.
Не сильно, але кров тече. "Хiба мати винувата, що дитинка дурнувата", - чую його голос. "Де договiр? Давай його сюди, будемо пiдписувати". "Який ти швидкий. Дзуськи". Воно вiд мене вiдвертається, бере "Плейбой", гортає його, гмикає й вiтається з дiвчиною березня, бiлявкою з величезними цицьками. Я стою, наче бовдур iз вимитою шиєю, в нових трусах i випраних шкарпетках, а дiвчина так i не з'явилася. Кров спокiйно продовжує текти на свiтлий килим.
"От народ. Нiчого не можуть нормально зробити, а от нагидити, зiпсувати, засрати щось - це їм як два пальцi об асфальт".
Воно гойдається на картинi, що висить над моїм розкiшним лiжком.
На нiй зображена незнайома жiнка. У принципi, було б дивно, якби у двомiсному ВIП номерi готелю "Рiтц Карлтон" хтось повiсив зображення знайомої менi жiнки. Воно гойдається ще активнiше, i я починаю хвилюватися. "Ти б обережно, це, мабуть, оригiнал, менi потiм за все це платити". "Теж менi, не роби вигляд, що розумiєшся на мистецтвi". Таки пройняло його. "Ти мене дратуєш, любчику. Всi цi нiж, кров, любов - як це все дешево. Ненавиджу дешеве". "Де договiр, контракт чи як ви це називаєте?"