В Iгорка досить затишно. I стильно. Але я мовчу. "Ну, тобi що, не подобається? Знаєш, дивно, а я вважав, що хай там що, але смак у тебе є". Приємна розмова, чи не так? Я кажу, що менi все подобається, лише є одна маленька дрiбничка (Iгорко просить уточнити, яка саме), я - хвора й утомлена людина. "Зараз допоможеш менi вiдкрити пляшки, знайти чарки, нарiзати ковбасу, менi здається, що я її ще не з'їв, а ще - хлiб, у мене не виходить його рiзати, нiколи, уявляєш собi? Така дурниця, а нiяк не виходить. То ти це зробиш, я в тебе вiрю, а от потiм - сiдай, насолоджуйся вiдпочинком". Ви таке чули?
Я про таке читав. У дитинствi. У казцi про Попелюшку.
Я плентаюся до кухнi. Ковбаси немає. Натомiсть є твердий сир, хлiб, батон та огiрки. Iгорко вносить свою частку до домашнього порання. Вiн натискає кнопку електрочайника. I сiдає на зручну лавку. "Я люблю дивитися, коли люди впевнено почувають себе на кухнi", - каже вiн захоплено. Вiн плеще в долонi. "Не ляскай, у мене болять вуха", - суворо реагую я. Вiн мене злить. "Дивно. Чого б це? У тебе ж рак горлянки, а не вух?" Менi здається, що такi слова потерпiлого - трупа - можна вважати пом'якшувальною обставиною для злочинця у випадку умисного вбивства. Я вiдчуваю, що менi треба чимось зацiкавитися, щоб вiдволiктися. "А чи не розповiси ти менi", - звертаюсь я до нього…
iсторiю про астрологiв, Iгорка та пошуки щастя
Перед своїм першим шлюбом Iгорко побував у ворожки, яка сказала, що цей шлюб щастя йому не принесе. "Але чому?" - спитав у циганки з розкiшним iм'ям Iнеса Дiамантова. Вiн завжди був дуже допитливий. "Тому що вона, дiвка твоя, бiдна, наче церковна миша. То яке ж тут щастя, хлопче? Йди, поки не завагiтнiла, бо пропадеш". I тут Iгорко нiби прозрiв. Його дружина справдi не була багатiйкою, але шлюбне щастя в Iгорковому розумiннi не було пов'язане з тим, скiльки грошикiв дзеленчить у кишенях коханої. Тобто стосовно особи нареченої циганка не помилилася, але щось тут було не те.
Шлюб Iгорка був досить щасливим у його розумiннi, бо наречена, дружина, зналася на сексi трохи бiльше за нього, завжди йому давала, як тiльки в ньому прокидалося бажання, вiдповiдала його смакам - була тендiтною бiлявкою, не тягла з нього грошву, а грошi в нього водилися, i зовсiм не хотiла розлучатися, бо була, схоже, всiм задоволена. Але Iгорко через рiк сам почав наполягати на розiрваннi шлюбу, бо вiдчув себе впевненiше i став набагато досвiдченiшим за неї у планi сексу, крiм того, в нього черговий раз змiнилися прiоритети. Вiн неодмiнно хотiв, щоб його дружина мала бюст третього розмiру. I без силiкону, тiльки завдяки матiнцi-природi.
Тодi вiн згадав про циганку. Коли Iгорко познайомився з Оксанкою, вiн почував себе щасливим чоловiком, у неї були такi цицьки, що постiйно хотiлося їх мацати, бо повiрити в те, що така краса iснує не тiльки у Памели Андерсон, а й у деяких українських дiвчат, без мацання було важкувато. Iнеси вiн не знайшов. Але, користуючись порадою своєї однокурсницi, знайшов Марiю-ворожку, в якої мати була Марiєю-ворожкою, а до того баба була Марiєю-ворожкою i, ви не повiрите, ще й прабаба була Марiєю, вiдповiдно, так само - ворожкою.
Вона розклала карти, висмикнула волосину з Iгоркової шевелюри, почаклувала на попелi й сказала, що щасливим iз Оксанкою його не бачить. "Чому?" - поцiкавився Iгорко. "Не твоє це щастя. Не господарочка вона, буде днями лежати в лiжку, ковдрою вкриватися, тебе змушуватиме водити її по ресторацiях, купувати їй одяг та возити на дорогi курорти. Не твоє це щастя, хлопче. Висмокче з тебе все". Iгорко ж був не проти смоктання в усiх значеннях цього процесу.
Незабаром вiн зрозумiв, що Марiя-ворожка його не обманула. Оксанка, з якою вiн почав жити у цивiльному шлюбi, була рiдкiсна нечупара. I справдi постiйно тягла з нього грошi, скiльки б не давав - усе їй мало. Але Iгорко в той свiтлий час не був жадiбним чоловiком, у планi бiзнесу в нього все складалося, i грошей вистачало на всi її забаганки, й навiть бiльше того, бавити її вiн дуже любив. I тут Iгорко збагнув, що його так непокоїло у прогнозах ворожок. Що ж було не так? Чому вони так чудово розбиралися в його дiвках, але помилялися в головному? Тому, що в них i в нього поняття про щастя були зовсiм рiзними.