"Хоча Нескуба повiв атаку на мене, - подумав Iлвала, - все це вiн адресує й собi, добиваючись психологiчного зламу. Адже факт, що i його не поминув депресивний настрiй, який охопив екiпаж, немов епiдемiя".
- З чого ж почнемо? - якось нiби винувато посмiхнувся Iлвала.
- З чого? - Обличчя Нескуби полагiднiшало, в очах навiть усмiх промайнув - легенька, ледь помiтна сонячна цяточка. - Давай почнемо iз спорту. Найперше - матч на шахову першiсть...
"Не шаховий матч буде з Алком, - подумав Iлвала, - а запекла сутичка двох антагонiстiв. I якщо ботанiк доможеться свого..."
- Ну, то як ти вважаєш? - Нескуба торкнувся його плеча.
- А що ж, це дуже цiкаво. Коли нiщо не стане на завадi...
- А що ж може завадити? - стенув плечима капiтан. - Завтра ж i почнемо.
"Iстинно, людина не знає сьогоднi, що її жде завтра", - подумав Iлвала.
5
Виклик знайшов Алка в бiблiотецi, де вiн вивчав архiвнi матерiали: накази, розпорядження, iнструкцiї i т. п. Вiн так поринув у дослiдження, що не вiдразу почув, коли його покликали.
- Вас розшукує капiтан, - вже голоснiше сказала бiблiотекарка - жiнка з великими сумними очима, прихиляючись до його вуха.
Алк з несподiванки шарпнувся, потiм оговтався i, не поспiшаючи, пiдiйшов до екрана. "Поiнформували, значить, без мене, - думав Алк, - ну, що ж, може, це й краще..." Дихав важко, серце колотилось, i це, мабуть, помiтив Нескуба, що пильно дивився на нього з екрана.
- Що з вами, Алче? Не бачу бойового запалу.
- Буде запал, буде... - вiдповiв Алк.
- То коли?
- Чим швидше, тим краще, - видихнув Алк.
- Тодi давайте почнемо сьогоднi. Я думаю - у малому спортзалi, не заперечуєте?
- У малому? Не вистачить мiсць...
- Гадаєте, буде стiльки болiльникiв? - усмiхнувся капiтан. - Ну, що ж, пiдходьте, порадимось з арбiтром. Я на вас чекаю!
Кров шугнула в скронi, Алк з роззявленим ротом дивився, як тьмянiло зображення капiтана. "Болiльники, арбiтр... Це ж вiн про шаховий матч! А я... Ну, зажди, я за тебе вiзьмусь..."
Матч на першiсть "Вiкiнга", особливо пiсля нiчийного рахунку (12 : 12), привернув увагу чи не всiх вiльних вiд вахти. Тринадцяте очко! Для кого ж це число виявиться щасливим? Мiсця в залi були зайнятi задовго до початку. Тут стояв глухий гомiн - люди вже давно не збиралися разом, i зараз панувало нервове збудження. Говорилося про що завгодно, тiльки не про гравiтацiйнi пута, якi скували корабель. Усi наче змовились - жодного слова про це! Чи таки справдi шаховий двобiй цiлком заполонив думки?
Ось двi молодицi - тендiтна брюнетка i блондинка спортивного типу розмовляють, час вiд часу позираючи навколо:
- Ти часто прогулюєшся з отим iнженером, - каже з прихованою заздрiстю брюнетка. - Що ти в ньому знайшла?
Блондинка знизує плечима:
- З ним легко, i час минає швидко - як на крилах летить. - Вона усмiхається, i хлопчакувате її обличчя, освiтлене усмiшкою, стає милим, симпатичним. - Розумiєш, вiн увесь час розмовляє сам. Запитує i вiдповiдає. А я тiльки слухаю, та й то не все. Якщо нецiкаво, то думаю про своє. Але здебiльшого його монологи цiкавi.
- А мiй поки пiдбере слово, - зiтхнула чорнявка, - то й паста з хлорели може скиснути.
- Не знаю, в чiм тут секрет, а зi мною всi балакучi, навiть Алк.
- Ну, цей найохочiше розмовляє з Еолою... Хоча останнiм часом... Ти як вважаєш, хто з них має рацiю - Алк чи Нескуба?
- Хоча б i Алк, а я все одно за капiтана! - щось зухвале зблиснуло в очах блондинки.
- Логiка... - скривила губи чорнявка.
- Доброта - ось моя логiка!
- Ну, знаєш... Так можна скотитися...
Бiлява нiчого не сказала, тiльки блиснула очима. Подруги вiдхилились одна вiд одної, сiли рiвно й надовго замовкли.
Чоловiки не зводили очей з демонстрацiйного табло, на якому електронний промiнь миттю висвiтлював кожну змiну в розташуваннi фiгур. Подiї на шахiвницi розвивалися бурхливо. Спочатку iнiцiатива була в Нескуби, та поступово Алковi вдалося вирiвняти гру, а згодом розпочати активнi дiї. Тепер бiльшiсть знавцiв перевагу вiддавала чорним, якими командував Алк,може, через невдале розташування бiлого ферзя на g7.
Хтось упiвголоса сказав:
- Хоча бiлi мають зайвого пiшака, але позицiя...
- Боротьба гiгантiв!
- Не треба було брати пiшака на g7. Зараз чорна тура нападе на ферзя i капець.
- Але ж хiд бiлих.
- Ну то й що?
- Ферзь може взяти ще одного пiшака - на h7.
- Ну, тодi зовсiм... Атака чорних буде невiдпорна.
Рука сама шарпнулася до тури, але Нескуба вчасно схаменувся i зупинив її за кiлька сантиметрiв од фiгури. "Не смiй! - наказав собi. - Втрата темпу!!" Рукою, що на мить зависла в повiтрi, потер чоло. Вiдчув, як з глибини єства напливає острах, думки розлiтаються, як листя на вiтрi. Вгамуйся, опануй емоцiї... Потрiбна яснiсть думки...
Нескуба нахмурив брови i знову почав аналiзувати позицiю. Часу в нього було обмаль, та якщо дисциплiнувати думку... А думки з'являлися самовiльно, i важко їх погамувати. Так, часу все менше й менше... А що таке час? Черговiсть подiй, ситуацiй, станiв?.. От зроблю хiд, i стан змiниться, з'явиться цiлком iнша ситуацiя. Калейдоскоп: вiд одного поруху змiнюється вся картина. "Вiкiнг" потрапив у гравiтацiйний тунель, i от маємо... А годинник цокає, клацає, стрiляє... Який же хiд зробити? Мабуть, таки треба пiдтягувати ферзя до центру подiй... Але ти чомусь вагаєшся? Що ж ти за капiтан, якщо не можеш перебороти страх?
Нескуба почав подумки картати себе, i це було певною прикметою мобiлiзацiї душевних сил.
Алк старанно приховував свою радiсть - тримав, наче птаха в клiтцi. Хоча Нескуба тiльки зсунув брови, проте ясно, що нервує... Так, так, вiн боїться! Ну, звичайно ж, загроза така очевидна i... невiдворотна. Зараз я йому покажу... Бiльш не буде спати на посту!
Алка тiпало п'янке передчуття перемоги. Зиркав то на шахiвницю, то на руку Нескуби, яка от-от мала зробити хiд. Ну ж бо, давай, давай... Тепер уже поразки не уникнеш! Певне, пiде ферзем, але це не рятує... Так i є - взявся за ферзя...
- Фh7.
Алк одразу ж вiдповiв:
- Тg8.
Бiлий ферзь вiдiйшов на h3, i цiєї митi серце Алкове стрепенулося, забилося в радiсному ритмi. Розгром! Алковi хотiлося вигукнути це слово на весь зал, ох, як хотiлося! Розгром! Та вiн якось мляво вимовив:
- Ну, що ж, здавайся, капiтане.
Простягши мiцну руку, Алк цупкими пальцями пiдняв туру i, взявши пiшака на g2, аж засичав:
- Ш-шах!
Окинув очима на капiтанове обличчя i встиг помiтити, як по ньому промайнула гримаса болю. Ага, попався? Чого ж ти ще роздумуєш? Чому не капiтулюєш?
Зал теж затаїв подих, ждучи, що капiтан зараз потисне Алковi руку, вiтаючи того з перемогою. Декого навiть дратувала безглузда його упертiсть. Що тут ще можна зробити, як не здатися?
Коли Алк оголосив шах, Нескуба цiлком механiчно взяв туру ферзем i пробубонiв:
- Здаватися? Ще чого не вистачало! Поборемось...
У голосi вiдчувалась безнадiя.
Алк поставив свою другу туру на g8. Пропав ферзь!
Нескубу аж пересмикнуло, неначе по ньому пройшов струм. Як можна опиратися без ферзя?.. Зажди, зажди, але ж ферзь гине за двi тури? I в мене зайвий пiшак... А позицiя... у мене ж чудова позицiя! Поспiшив Алк... Я ж беру з шахом!
Нескубi все стало так ясно, наче розсiявся туман. Ще не вiрячи собi, окинув поглядом шахiвницю. Так i є, чорнi пiшли на авантюру. Ну що ж, зараз буде несподiвана для них розв'язка.
Вдячно поглянувши на свої тури ("Ох, як це добре, що вони з'єднанi!"), Нескуба взяв ферзем чорну туру на g8. Шах!
Кисла мiна з'явилась на Алковому обличчi, радiсний блиск очей потьмянiв i згас.
- Тепер можна говорити i про капiтуляцiю, - не стримався капiтан.
Алк дивився на шахiвницю спiдлоба. Так, порятунку нема. Вiдступати нiкуди, ферзя треба вiддавати за туру, а потiм пiд загрозою мата - i коня...
- Здав... - понуро сказав Алк i пiдвiвся, ввiбравши голову в плечi.
Тiльки зараз капiтан почув гомiн у залi, наче ввiмкнувся динамiк.
Низенький, з пласкуватою головою Хоупман, який був арбiтром, тиснув капiтановi руку, вiтаючи з "блискучою перемогою", а вiн чомусь не радiв. Шаленство боротьби вiдринуло, i зараз, дивлячись, як пробирається до виходу зiгнутий, нiби побитий, Алк, Нескуба впiймав себе на тому, що спiвчуває бiологовi. Певно, це дуже неприємно - зазнати поразки...