От тепер я насправді остовпів.
Слухай, Деревію, - мовив я, - може б ти нарешті полишив оці ваші ходіння довкола і оповів мені, що тут коїться? Тільки без брехні і недомовок...
Ну, - озвався Деревій, - я знаю, як ти шанував цю жінку, і тобі тяжко буде дізнатися, що вона програла Червцю поєдинок.
До мене дійшло мабуть з запізненням.
Отже я весь цей час спілкувався з...
Деревій смикнув мене за рукав і всадовив на траву.
Їх двоє братів було, - мовив протягло, ніби казку оповідав, - Червень і Червець... Близнюки. Один був жерцем Перуновим, другий став чаклуном. Почав творити зло, довелося тікати до Кімрії. Так він став Ліссом. Зрештою, зманув і брата на цей шлях...
Близнюки, - сказав я, - отже волхва тоді вбив таки Червець...
Ну так...- Мовив Деревій, - вони так часто мінялися іменами і злочинами, що важко втямити, хто що накоїв. Але тут напевне так. Обидва брати були Білобожичами. Обидва мали непогані, але обмежені їхньою природою здібності, обидва цікавилися іншими світами. І віднайшли один, де зовсім немає чародійства. Є тільки золото і людська глупота. Але жити там вони не змогли б — бо були б там тінями. Віддзеркаленнями. І тоді вони вирішили перевернути дзеркало.
Ти став би тінню, а я? - спитав я розгублено.
В тобі більше людського ти б вижив, - сказав Деревій,- але ясна річ не був би уже перевертнем.
Я почухав потилицю. Мої здібності часом були мені тягарем, але позбуватися їх я не бажав.
Ну далі ти й сам розумієш, - мовив Деревій, - тебе утримували в Волинані, щоб був під рукою. Напад на Ружинських — невдала спроба здобути Чарун, який лісовий король свого часу віддав Богдановому батькові на зберігання... Тоді в цих краях було неспокійно, стався неврожай, і хтось звинуватив цьому мій народ і підбурював проти нього селян. Найважче було з Чаркесом — Ростислав до речі не віддав би його в чужі руки, якби йому не напророчено, що він загине, якщо цього меча не потримає альв. Того він так мене й зустрів... радісно. Але пророцтво було брехливим. Пророцтво від пані Тернини.
Так, а як Червець зміг? - спитав я пошепки.
Деревій знизав плечима.
Вони обидвоє мали Марену за покровительку. Можливо він вселився в її мертве тіло там, на галявині. Можливо,на острові стався двобій... Тепер не дізнатися. Не плач, Ярополче, вона заслужила на краще переродження.
А може дзеркальний світ був би кращим, - мовив я ще схлипуючи.
Деревій знизав плечима.
Сумніваюся, - мовив, - якщо він прийшовся до мислі чародіям-убивцям. Пані Тернині він би не сподобався, Ярополче, отой світ з рукотворними драконами в тонелях.Та й тобі було б сумно поміж самих Білобожичів. Там вони звуться по іншому і є ще гіршими ніж наші, бо вважають весь світ винними в убивстві свого Божества.
Я не розумію, - мовив я
Я теж — озвався Деревій.
Хочете вірте, а хочете ні, а більше я нічого з Деревія не витягнув. Його слова підтвердив Арі, який врешті зізнався, що від пані Тернини тхнуло мерлецем, і вона була мертва, але рухалася, чим до смерти налякала Арі. Можливо Червець якимось чином збирався повернутися у власне тіло, опісля обряду з мечами, але сховку, де те тіло мало очікувати на господаря, ми так і не знайшли.
Я був у Лучеську, коли Богдану Люборевич оголосили княгинею Волинані під протекцією князя-воєводи Ружинського до її повноліття. Вовчурі тепер служать охоронцями князя-воєводи і йти з місця поки що не збираються. Вітровій вирішив повернутися до Ружина, а власне, як я втямив до Темнолісся. Все таки він був більше лісовець, ніж людина, і людей не любив, можливо цілком заслужено. Але Ружино успадкує він.... хоча, якщо він одружиться з панночкою з альвів, невідомо що станеться з Богдановим родом. Неприязнь до лісовців часом згасає, а часом виникає знову. Деревій зостався в Темноліссі.
А я відбув до Оріани в супроводі вірного Арі. Там мене зустріли добре — і я став князем-оберегом. Ким власне є і досі. У справах правління я покладаюся на Дажбожичів, а четвірка можних, яка власне мене в цю халепу і втягла, не суперечить цьому і прохає лише, щоб я одружився, бо обирати собі князя-чужаницю вони більше не хочуть.
З Кімрії, зі спільноти гепардів, мен надіслали гарно виконані малювання з двох кішечок в людському образі і в образі звірів. Але я все зволікаю.... Можливо ви розумієте чому. Може Вільха, пані моїх чресел, брехлива дівка, яка цінує тільки гроші, якось забреде до Оріани. І вирішить зостатися...