Але він таки спромігся кивнути.
І його вмить обступила темрява. Чорна холодна порожнеча. Гаян хотів закричати від ляку, але нараз збагнув, що кричати, власне, нема чим. І нема кому. Усі його чуття заволали від шоку, переплуталися, сплелись у вузол, і зойк розійшовся хвилями світла, розсипався дзеркальною мішаниною колишнього й майбутнього, дійсного і ймовірного…
Гаян підскочив, хапаючи ротом повітря. Айну мстиво позирав на нього, зручно примостившись коло теплого стовбура старої ялиці. Він нині виглядав цілком матеріальним, і таким же вбивчо матеріальним був його глузливий вищир. Гаянові стало соромно. Він ніяково обсмикнувся і присів.
— То, е-е-е… що це було?
— Кхазма, — відповів Айну.
Гаян підняв розгублений погляд. Кхазма? Що це? Хаос? Космос?
— Безодня, — проказав бог. — Початок.
Молодий жрець запустив руку в купу глиці, стиснув її, і руді голочки боляче вп'ялися в долоню. Його ще й досі трусило від звіданого переляку. Хай йому! Такі одкровення не для його, Гаянового, здорового глузду…
— Ми всі походимо звідти, — тихо пояснив Айну, ліниво обскубуючи якусь травинку, — і боги, і ви, людці… Різниця, коли зважити, не така й велика. І всі вертаємось туди, коли вичерпується сила, що примушує нас до… свідомого існування. Ми звемо це «ентропе». Повернення. Ви звете це просто «смерть».
— То Аспарух, він…
— Нема його більше, — зітхнув Айну. — Є, мабуть, щось… Тільки це вже не Аспарух.
— Але чому? Чому так відбувається? Це тому що… зменшується віра?
Айну глузливо пирхнув:
— Це ще дурниці! Щезає, як би це точніше… елемент невпорядкованості. Оце вже не питай чому.
— А чому… — почав був Гаян і затнувся.
Айну весело розсміявся:
— А все тому, що вам конче треба знати все на світі. Жили б як живеться, так ні! Причинність вам подавай!
Він підвівся, розминаючи закляклу шию. Гаян кліпнув — йому раптом тяжко стало вирізняти Айну з навколишнього краєвиду.
— Ти ще… прийдеш сюди? — спрагло запитав Гаян.
— А навіщо? — щиро здивувавсь Айну. — Ти ж розлякав тут усю рибу!
— Ну… я би, я б не хотів більше дурити евдейців, але вони ж так і так ідуть до храму зі своїми турботами…
Бог дратівливо насупився:
— А я тобі що? Це, зрештою, ваші приватні справи.
— Але ж це — твоя земля, ці люди твої… миряни, — підхопився Гаян. — Невже тобі зовсім нецікаво?
Айну ніяково почухав потилицю. Кинув на жерця повний зневіри погляд:
— Я вже дуже давно не…
— Ось послухай! — не вгавав Гаян. — Наступної неділі в Евдейї ярмарок: сир з усіх навколишніх сироварень, вистава, потім танці…
Нарешті до жерця дійшло, що він пропонує богові. Сир якийсь, танці, заради всього святого… Ідіот.
— Дуже спокусливо, — мовив Айну, закинувши лице до неба. Гаян бачив, як тяжко він мучиться, стримуючись, тільки б не зареготати. — Ну… я подумаю.
Він кинув на жерця довгий лукавий погляд, рвучко розвернувся і закрокував уздовж берега, розбризкуючи воду, немов бешкетний сільський хлопчисько.
Гаян спостерігав за цим божественним дійством, не знаючи, плакати йому чи сміятись.
Говорячи про магію та магічні казки, я не можу не зупинитись на тому світоглядному контексті, до якого потрапляє магічна дійсність, інтерпретована поборниками матеріалізму. Йдеться, звісно ж, про утопію.
Магія дозволяє створити світ естетичний, довершений, вільний від звичних законів. Час, фізика, фізіологія не мають влади над цим світом, натомість тут владарює сила різноманітних чеснот, які долають зло, і тлін, і будь-яку логіку. Це — ідеал. Рай на землі.
Зв'язок між утопією та магічною казкою, безперечно, існує. Казка, як і утопія, значною мірою — моральна вправа, експеримент із найкращого впорядкування людських стосунків. Отож, в утопії можна знайти казкові риси, а в казці — ознаки утопії. Приміром, у багатьох утопіях Нового Часу йдеться про місто чи державу, якою керує мудрий правитель. Найчастіше він — богомонарх, провидець або чарівник. Контроль за всіма проявами суспільного життя здійснюється за посередництвом магічних артефактів: усевидющих дзеркал, чарівних вартових та ін. Для підтримання постійного благоденства такого суспільства так само необхідні чарівні засоби — земля, яка плодить харч у необмежених кількостях, як-от молочні ріки, хлібні дерева та цукеркові будинки; або ж артефакти, які дають той самий ефект — ріг достатку, невичерпний горщик тощо; а також — магічні робітники, які звільняють мешканців утопії від тяжкої, одноманітної праці.